Корочун
Корочу́н[1][2] (Карачун, Керечун) — в слов'янській міфології термін, закріплений головним чином за різдвяним циклом обрядів і вірувань. В українців, поляків, словаків, моравців, болгар, сербів цим словом позначаються зимовий сонцеворот — Різдво і Святвечір, 24 і 25 грудня, період різдвяних свят, а також різдвяний хліб і різдвяне деревце. У болгарських діалектах цим словом може називатися літній сонцеворот — день св. Феодора (8 червня). У давньоруській мові Корочун означав піст перед Різдвом, сонцеворот — Спиридонів день (12 грудня), обряд колядування.
| Корочун | |
|---|---|
| Міфологія | Слов'янська міфологія |
| Місцевість | Слов'янські країни |
У російській і білоруській мовах слово Карачун (Корочун) вживалося для позначення раптової смерті, смерті у молодому віці, передсмертного суду, а також злого духа, біса, демона, який скорочує життя.
Загальним елементом усіх цих значень потрібно визнати значення «Переворот, поворот, різка і значима зміна стану», представлене у назвах днів зимового і літнього сонцевороту, що є межею зими і літа; у позначеннях смерті і граничного стану між життям і смертю (агонії); у назвах нечистої сили, яка викликає смерть, особливо передчасну.
Обрядове і магічне значення має різдвяний хліб — Корочун, відомий у Карпатах (в українців, поляків, словаків і моравців). Корочун вважався символом сімейного багатства.[3]
Господиня пекла його у вивернутому кожусі і рукавицях, всередину хліба клали зерна різних злаків, часник, трави, встромляли стебло вівса або ялицеву гілочку, ставили баночку меду і освяченої води, обв'язували Корочун джгутом льону або конопель, щоб усе це уродилося і було благополучне. У Словаччині Корочун ділили на кожного члена сім'ї, давали худобі заради здоров'я і плодючості, а залишок клали перед дверима хліва заради охорони від відьми. Шматок Корочуна і усе «випечене» в ньому зберігали як ліки, оберіг і сильні магічні предмети. З Корочуном ворожили, катаючи його по підлозі: якщо він перекинеться на верхню кірку, це означало нещастя в скотарстві або смерть кого-небудь із членів сім'ї. Ворожили також за формою, якої Корочун набуде в печі.
Примітки ред.
- ↑ Корочун // Українська мала енциклопедія : 16 кн: у 8 т. / проф. Є. Онацький. — 1960. — Т. 3 : Ком-Ле. — С. 733.
- ↑ Німчук В. В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — Київ: Наукова думка, 1992. — С. 59.
- ↑ ВІТОЛІН, Олександр (28 грудня 2021). Відьми та корочуни: як протистояти злим істотам взимку. Вікенд (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
Джерела ред.
Посилання ред.
- Сосенко Ксенофонт. Корочун і Купало / Праджерело українського релігійного світогляду. — Львів: видавництво «Живі гроби», 1923. — С. 43.
- Зимовий цикл народної обрядовості: Корочун-Різдво; Сніп-Дідух-«Рай» [Архівовано 18 березня 2017 у Wayback Machine.] // Черепанова С. О. Філософія родознавства: Навчальний посібник / С. О. Черепанова; передмова проф. Скотного. — К.: Знання, 2007. — 460 с.
- Корочун // Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид. / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. — К.: Либідь, 1994. — С. — 106. — 256 с. — ISBN 5-325-00592-8.