Караваєві Дачі (зупинний пункт)

зупинний пункт Київської дирекції Південно-Західної залізниці

Карава́єві Да́чі — пасажирський зупинний пункт Київського залізничного вузла Київської дирекції Південно-Західної залізниці між станціями Київ-Пасажирський (3 км) та Київ-Волинський (4 км). Розташований у місцевостях Караваєві Дачі та Чоколівка Солом'янського району Києва, біля перетину вулиць Вадима Гетьмана, Ушинського та Чоколівського бульвару.

Караваєві Дачі
Київська дирекція
Південно-Західна залізниця
зупинний пункт
Вокзал Караваєві Дачі
Розташування
Розташуванняназемна, під шляхопроводом
Адресавул. Вадима Гетьмана, 46-А, м. Київ
Координати50°26′12″ пн. ш. 30°26′53″ сх. д. / 50.43667° пн. ш. 30.44806° сх. д. / 50.43667; 30.44806
Структура
Платформ3
Тип платформ1 бічна та 2 острівні
Колій5
Послуги
ТранспортніКвиткова каса
Історія
Відкрито1926 (98 років)
Перебудовано2005
Електрифіковано1950
Колишні назвиПлатформа Караваєвська, Пост-Караваєвський
Інша інформація
ВласникПівденно-Західна залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)320312
Код Експрес-32200311
Тарифна зона2
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Київ-Волинський4 км
Київ-Деміївський8 км
Фастів I61 км
Управління залізниці (Київ-Пасажирський)3 км
Мапа
Мапа
Караваєві Дачі на Вікісховищі

Історія

ред.

Зупинний пункт відкритий у 1910-х роках, він позначений на схемі 1919 року Південно-Західної залізниці під назвою Блокпост Караваєвський[1]. Пізніше мав назви — Платформа Караваєвська[2], Пост-Караваєвський[3]. На мапі Києва вперше позначений у 1947 році, як Платформа Караваєві Дачі[4].

Назва зупинного пункту походить від історичної місцевості у Києві Караваєві Дачі, яка пов'язана з ім'ям хірурга Володимира Караваєва — доктора медицини (1838), заслуженого ординарного професора. У 18411891 роках професор Київського університету, один з організаторів медичного факультету в Києві і перший його декан (1843—1847), почесний громадянин Києва. У середині XIX століття у цій місцевості знаходився київський садовий «Деревинний розплідник», який у 1869 році був придбаний професором. У 1873 році він приєднав до нього придбаний у Військовій гімназії (Кадетському корпусі) так звану «гімназичну земельну ділянку».

Караваєві Дачі — також назва зупинного пункту приміських електропоїздів.

У 1950-х роках над платформами було зведено автомобільний шляхопровід.

У 20032005 роках на зупинному пункті проведена капітальна реконструкція — зведено багатофункціональну будівлю вокзалу, що поєднує в собі функції як вокзалу, так і торговельного комплексу.

Пасажирське сполучення

ред.

Зупинний пункт обслуговує електропоїзди приміського та міжрегіонального сполучення фастівського, коростенського, ніжинського та яготинського напрямків[5].

З 4 жовтня 2011 року — одна з зупинок київської міської електрички.

Особливості зупинного пункту

ред.

Зупинний пункт має 3 високі платформи (1 бічна та 2 острівні) та 5 колій, колійний розвиток відсутній.

Вихід до платформ здійснюється через турнікети.

Поруч з зупинним пунктом розташовані супермаркети та радіоринок.

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Карта Правобережныхъ (Юго-Западныхъ желѣзн. дорог) — 1919. (рос.)
  2. Схема Юго-Западных ж. д. — 1931. (рос.)
  3. Карта Юго-Западных жел. дорог. Чертёжная отдела пути. — 1932. — сентябрь. (рос.)
  4. План Києва / Склад. карт. відділом Держ. треста «Київгеозйомка», під загал. ред. О. В. Власова; відп. ред. О. І. Марчук, масштаб 1:10 000. — Київ, 1947 // СК НБУВ, А 554. Архів оригіналу за 21 липня 2006. Процитовано 28 січня 2010.
  5. Розклад руху поїздів по зупинному пункту Караваєві Дачі. poizdato.net.

Джерела

ред.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

ред.