Відкрити головне меню

Капіто́хін Олекса́ндр Григо́рович (*6 червня 1892 Орловська губернія — † 13 серпня 1958, Москва) — другий Командувач ПДВ СРСР (червень 1943 — серпень 1944), генерал-лейтенант (1944).

Капітохін Олександр Григорович
Kapitohin.jpg
Народження 6 червня 1892(1892-06-06)
Російська імперія Орловська губернія, Російська імперія
Смерть 13 серпня 1958(1958-08-13) (66 років)
СРСР Москва, СРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Російська Армія, Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота, повітряно-десантні війська,
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19151958
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Командування Командувач Повітряно-Десантних Військ СРСР,
командир корпусу, командир дивізії
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна
Друга Світова війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня Орден «Знак Пошани»
Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

БіографіяРедагувати

Народився 6 червня 1892 в Орловській губернії в сім'ї сільського вчителя. В 19 років Олександр Григорович Капітохін закінчив вчительську семінарію.

Після цього на початку Першої світової війни він пройшов курс офіцерського училища й з 1915 йому було надано перше офіцерське військове звання Російської армії. Командував взводом, ротою.

Після Жовтневого перевороту 1917 — вступив до лав Червоній армії, призначений командиром батальйону. Активний учасник громадянської війни. З 1918 по 1921 на Західному і Кавказькому фронтах Червоної Армії був командиром стрілецького полку і командиром стрілецької бригади. У 1919 під Борисові отримав контузію. В 1920 потрапляв в полон до поляків.

Восени 1920 командир 98-го стрілецького полку 11-ї стрілецької дивізії О. Г. Капітохін за участь в боях з «білою гвардією» нагороджується орденом Червоного Прапора.

У 1921 він продовжив військову службу, в 1923 закінчив курси «Постріл», а в 1931 — Військову академію ім. М. В. Фрунзе.

Проходячи службу в запасі, Олександр Григорович в 1936 був призначений начальником полярної станції, а згодом — заступником начальника Головного управління Північного Морського шляху (Головпівнічморшлях). Цією відповідальною роботою він займається до початку Німецько-радянської війни. Відмічений орденом «Знак Пошани» (1940).

У вересні 1941 його затверджують на посаді командира 161-го стрілецького полку 95-ї стрілецької дивізії, а невдовзі командиром цієї дивізії, й з жовтня 1941 він був одним із захисників Севастополя. Його ім'я увічнене в історії оборони Головної бази Чорноморського Флоту в 1942.

З грудня 1942 року Капітохін — командир 8-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, якою він керував на Південному і Північно-Західному фронтах до червня 1943, а з червня 1943 року по серпень 1944 року — Командувач Повітряно-Десантних Військ Червоної Армії. У цей період йому вручається орден Суворова третього ступеня.

З серпня 1944 року у зв'язку з реорганізацією повітряно-десантних військ — командир 38-го гвардійського повітряно-десантного корпусу Окремої гвардійської повітряно-десантної армії (з грудня 1944 року — 38-й гвардійський стрілецький корпус 9-ї гвардійської армії). Генерал-лейтенант Капітохін командував корпусом під час Віденської наступальної операції. У листопаді 1944 після командування протягом півроку корпусом, нагороджений орденом Червоного Прапора.

У листопаді 1945 Олександр Григорович у військовому званні генерал-лейтенант призначається на посаду начальника Тамбовського суворовського військового училища. На цій посаді він служив до липня 1950 і був звільнений у відставку за хворобою з правом носіння військової форми та з особливими знаками на погонах.

ПосиланняРедагувати