Капітан Немо (фільм)

«Капіта́н Не́мо» — український радянський трисерійний телевізійний художній фільм 1975 року за мотивами романів Жуля Верна «Двадцять тисяч льє під водою» та «Паровий будинок». Перша серія називається «Залізний кит», друга — «Принц Даккар», третя — «„Наутилус“ продовжує боротьбу».

Капітан НемоPicto infobox cinema.png
Вид телефільм
Жанр Пригодницька фантастика
Режисер Василь Левін
У головних
ролях
Дворжецький Владислав Вацлавович
Юрій Родіонов
Композитор Зацепін Олександр Сергійович
Кінокомпанія Одеська кіностудія
Тривалість 223 хв.
Мова Російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1975
Дата виходу 29 березня 1976
IMDb ID 0453375

ОписРедагувати

Фільм не можна вважати у повному сенсі екранізацією будь-якого з двох романів. Фабула взята з твору «20 000 льє під водою», але була істотно скорочена та змінена, як загалом, так і в деталях. Подорож скорочено за географією (цілком виключено події, що відбувались у Новій Гвінеї, не показано плавання Червоним морем й Аравійський тунель, через що стає не зовсім зрозуміло, як «Наутилус» йшов до Криту. Також цілком знехтувано «петлею» маршруту, що прямує через Атлантику до Південного полюсу та знову в Атлантику. При цьому деякі події пропущеної частини маршруту перенесені у зміненому вигляді до частини, що збереглась: до підводного вулкана, який у романі спостерігали в Середземному морі, в тому ж епізоді додалось проникнення до залитого водою жерла вулкана (що в романі відбувалось в Атлантиці), звільнення кораблю проходу шляхом ручного руйнування перешкоди під водою (в романі — епізод плавання від Південного полюсу) та кисневого голодування (там же), а до збирання скарбів у бухті Віго додано епізод загибелі Франсуа від невідомого морського чудовиська (сильно змінений епізод «битви зі спрутами», що у романі мав місце в Південній Атлантиці). Кінець історії змінений суттєво: явно показано, що капітан знав про плани втечі та не перешкоджав їм.

Було змінено безліч суттєвих деталей. З'явилась дружина у професора Аронакса, натомість у романі прямо зазначено, що нікого з трьох головних героїв удома не чекають ані родина, ані батьки, ані діти. Втрачений епізод «екскурсії Наутилусом» з описом корабля, з'явився матрос-француз, який спілкувався з бранцями (в оригіналі тільки капітан розмовляв з ними, матроси спілкувались лише своєю мовою), з'явились акваланги й перископ, яких у романі не було, з'явився зв'язок голосом між людьми, які перебували у скафандрах під водою.

Суттєвими є відхилення характерів головних героїв від книжкових. Професор Аронакс показаний як вчений-пацифіст, натомість у романі він цілковито виступав за знищення небезпечної для мореплавства тварини, цілком задоволений перспективою препарувати її після того як гарпунер чи каноніри виконають свою роботу. Капітан Немо у фільмі набагато людяніший. Для образу капітана, який зображений у романі, цілковито неприпустимо, щоб він почав розповідати стороннім людям історію свого життя і боротьби, як це він робить у фільмі. У той же час капітан зовсім інакше ставиться до своїх дій. Найбільш близький до свого книжкового образу Нед Ленд — суворий, імпульсивний гарпунер, який не сприймає обмеження волі, не вміє довго стримувати свої почуття й готовий на все, щоб утекти з «Наутилуса».

З «Парового будинку» до фільму потрапили лише окремі фрагменти, за мотивами яких зроблені «індійські» епізоди. Залишилась головна лінія — протистояння Нани Сагіба й полковника-англійця (у романі його ім'я — Бунро), але полковник з позитивного персонажа перетворився на негативний, Нана Сагіб — з негативного — на позитивний, до того ж проведено паралель між ним і принцом Дакаром. Історія про дружину полковника, яка збожеволіла при вигляді загибелі своєї матері від рук сипаїв, перетворилась на історію дружини Нани Сагіба, глузд якої пошкодився після того, як полковник організував розстріл її дітей.

У роляхРедагувати

Знімальна групаРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати