Відкрити головне меню

Канторович Леонід Віталійович

Канторович Леонід Віталійович
рос. Леонид Витальевич Канторович
Леонід Канторович, 1975 рік
Леонід Канторович, 1975 рік
Народився 6 (19) січня 1912(1912-01-19)
Санкт-Петербург, тепер Росія Росія
Помер 7 квітня 1986(1986-04-07) (74 роки)
Москва, СРСР СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Місце проживання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіяни
Діяльність математик, економіст, викладач університету, науковець
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету[d] (1930)
Сфера інтересів функціональний аналіз, Лінійне програмування, Теорія функцій, теорія множин, математика і економіка
Заклад Петербурзький державний університет шляхів сполучення, Військовий інженерно-технічний університет (Санкт-Петербург), Північно-Кавказька академія державної служби, Institute for Systems Analysis[d], Новосибірський державний університет і Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1935) і професор (1934)
Науковий керівник Фіхтенгольц Григорій Михайлович[1] і Vladimir Smirnov[d]
Аспіранти, докторанти Svetlozar Rachev[d]
Член Російська академія наук, Академія наук СРСР, Угорська академія наук, Економетричне товариство, Угорська академія наук і Американська академія мистецтв і наук
У шлюбі з невідомо
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1975)

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Канторович Леонід Віталійович у Вікісховищі?

Леоні́д Віта́лійович Канторо́вич (6 (19) січня 1912(19120119), Санкт-Петербург — †7 квітня 1986, Москва) — радянський економіст.

Леонід Віталійович Канторович народився 19 січня 1912 р. в Санкт-Петербурзі в сім'ї лікаря. Математичні здібності, виявлені змалку, допомагають йому в 14 років вступити до Ленінградського університету, який закінчує в 1930 р. Навчаючись в аспірантурі фізико-математичного факультету, одночасно викладає математику у вищих навчальних закладах Ленінграда. Стає професором у 1934 р., а через рік отримує ступінь доктора фізико-математичних наук. Професором Ленінградського університету працював до 1960 р.

У 1938 р. вченого запросили на роботу консультантом лабораторії Ленінградської фанерної фабрики. Результатом цієї роботи стала праця «Математичні методи організації й планування виробництва» (1939), де Канторович заклав основи теорії оптимального виробничого планування й лінійного програмування.

Канторович — першовідкривач лінійного програмування у світовій науці. У книжці «Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів» (1959) застосував власну теорію лінійного програмування для дослідження широкого кола проблем планування.

Разом з В. Німчиновим засновує в 1958 р. Лабораторію із застосування статистичних і математичних методів у економіці. Того ж року Канторовича обирають член-кореспондентом, а в 1964 р. — дійсним членом Академії наук СРСР.

Восени 1960 р. разом з групою математиків і економістів переїжджає до Новосибірська, де в Сибірському відділенні Академії наук СРСР керує відділом економіко-математичних методів, одночасно працюючи професором Новосибірського університету.

З 1971 р. Канторович — завідувач проблемної лабораторії в Інституті управління народним господарством (Москва). Протягом багатьох років очолював створену цим органом спеціальну раду. Входив до складу різних комісій з переробки методики оцінки економічної ефективності нової техніки, ціноутворення, матеріально-технічного постачання, брав участь у роботі комісій Держплану СРСР тощо.

За внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів Леоніду Канторовичу та Тьяллінгу Купмансу в 1975 р. було присуджено Нобелівську премію. Л. Канторович серед усіх Нобелівських лауреатів — єдиний професійний математик.

Помер 7 квітня 1986 р.

  1. Математична генеалогія — 1997.