Вікіпедія

Канськ

Канськ (рос. Канск) — місто (з 1782) у Росії, адміністративний центр Канського району Красноярського краю. Утворює міський округ місто Канськ. Населення — 90 231 чол. (2017).

місто Канськ
Coat of Arms of Kansk (Krasnoyarsk krai) (1855).png Flag of Kansk (Krasnoyarsk krai).png
Герб Прапор
Площадь Коростелева в Канске.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Красноярський край
Код ЗКАТУ: 04420000000
Код ЗКТМО: 04720000001
Основні дані
Площа 96,3 км²
Поштовий індекс 663600–663619
Телефонний код +7 39161
Географічні координати: 56°12′ пн. ш. 95°42′ сх. д. / 56.200° пн. ш. 95.700° сх. д. / 56.200; 95.700Координати: 56°12′ пн. ш. 95°42′ сх. д. / 56.200° пн. ш. 95.700° сх. д. / 56.200; 95.700
Вебсторінка kansk.ru
Мапа
Канськ (Росія)
Канськ
Канськ
Канськ (Красноярський край)
Канськ
Канськ

Map

CMNS: Канськ у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на обох берегах річки Кан (права притока Єнісею) в 247 км на схід від Красноярська.

ІсторіяРедагувати

Засновано у 1628 році як Канський малий острожек біля Комарівських порогів на річці Кан у 43 км нижче сучасного міста. У 1636 році перенесений на нинішнє місце. Як і Красноярськ, місто будувалося як фортеця від набігів єнісейських киргизів.

У 1717 році до Канську були переселені двадцять родин козаків з Красноярську. У 1720—1724 роках у Канському острозі було двадцять два двори, у яких мешкало 126 осіб чоловічої статі. До 1722 року була побудована єдина у Красноярському повіті ружна Спаська церква.

До 1735 року площу острогу було збільшено. Були побудовані нові стіни, рів глибиною та шириною три аршини. У самому острозі побудовано сорок дворів, куди починають переселятися селяни, ремісники, торговці. Першими селянами Канську були Веремій Шиляєв з Абаканського острогу, Філат Дмитрієв з села Павловського, та самотній 44-річний засланець Іван Бєлих, з кріпаків Московського повіту.

У 1740-х роках через Канськ пройшов Сибірський тракт. У місті з'явилася поштова станція. Розпочалося підселення засланих селян.

У 1782 році населення Канську складалося з сорока однієї ревізької душі купців та міщан, 264 ревізьких душ державних селян та восьми поселенців.

У грудні 1822 року місто отримало статус окружного, ставши центром Канського округу (з 1879 року — Канського повіту) Єнісейської губернії. У місті починають з'являтися чиновники — у 1823 році сімнадцять осіб. Канськ у цей час складається з двох кварталів, трьох вулиць та трьох провулків, кам'яної парафіяльної церкви, трьох казенних та двох громадських дерев'яних будівель. Були також 161 будинок, три шинки, чотири магазини, лікарня, богадільня та повітове училище. Ремеслами займаються 123 особи, торговлею — дві особи. Населення Канську у 1823 році складало 1112 осіб. Після 1831 року у місті згідно з указом Сенату відкривається поштове відділення.

У 1847—1849 роках китайські купці придбали у Кяхті 133 933 юхтових шкір. З них 6463 штук (близько 4,8 %) мали канське походження. У 1850 році вісім з десяти купців вищих гільдій займаються видобутком золота.

До 1861 року Канськ стає повноцінним містом — з'являються заводи: миловарний, шкіряний, два салотоплельних. У місті живуть сорок три дворянина, дев'ять купців I та II гільдії. Населення складає 2486 осіб.

У 1875 році у Канську введено Городове положення. Обрано у міську думу тридцять гласних та шість членів Управи[1].

У Канську розпочинали свою діяльність відомі купці: Герасим Гадалов — засновник династії Гадалових, купец 2-ї гільдії Тимофій Савєнков — батько археолога І. Т. Савенкова та інші.

У 1897 році відкрилося «Товариство допомоги початковій освіті», відкрита народна читальня.

До початку XX століття у Канську було шість кустарних шкіряних заводів, два свічкових, один миловарний. Населення у 1897 році складало 7537 осіб. Будинків 534, з них лише два кам'яних, дві кам'яні церкви, єврейська молитовня. Діяли три училища, міський банк з капіталом 80 000 рублів.

 
Автомобільний міст через річку Кан у центрі міста

У 1911 році почав працювати кінематограф «Фурор» купчихи А. П. Яковлевої на триста місць — перший культурний заклад Канська.

Під час Першої світової війни у місті було створено табір для військовополонених, у якому зимою 1915—1916 року утримувалось шість тисяч осіб[2].

Під час Громадянської війни Канськ був одним з центрів партизанського руху. У травні 1920 року відомий письменник-сатирик Ярослав Гашек, який проживав у місті нетривалий час, одружився тут на дочці купця Львова.

З 9 грудня 1925 року по 30 липня 1930 року Канськ — окружний центр Канського округу Сибірського краю. Потім входив до складу Східно-Сибірського краю. З 1934 року — районний центр Красноярського краю.

Під час Великої Вітчизняної війни у місто було евакуйовано з європейської частини країни низку підприємств текстильної промисловості. У роки війни у Канську були побудовані бавовняний комбінат та гідролізний завод. Були розгорнуті дванадцять госпіталів на п'ять тисяч ліжок.

У 1986 році місто було нагороджене орденом «Знак Пошани».

Герб міста

Історичний герб міста був затверджений (20) грудня 1855 року. Щит розділений на дві рівні частини, на верхній зображено Єнісейський герб, а на нижній, на зеленому полі, золотий житній сніп. Щит прикрашений золотою міською короною. 15 грудня 2010 року був затверджений герб муніціпального утворення міста Канськ, зник знак Єнісейської губернії, залишився житній сніп на зеленому тлі щита, герб прикрашено золотою короною[3].

Місце заслання
 
Свято-Троїцький собор
 
Передмоства площа, Арка

Неодноразово відвідували місто декабристы В. Н Соловйов, Д. А. Щепін-Ростовський, К. Г. Інгельстром, П. Н. Фаленберг.

У засланні у Канську жили:

  • декабрист А. Е. Мозалевський — помер у Канську, похований влітку 1851 року у Спаському соборі.
  • учасники польського повстання 1863 року Н. Н. Освальд, Н. А. Беневоленський, В. Левандовський та ін.;
  • соратники М. Г. Чернишевського Н. Сєрно-Соловйович, Ю. Шленкер, Ю. Ройтинський та ін.;
  • член «Північного союзу російських робітників» П. А. Моїсеєнко (1880—1883);
  • член благоєвської групи Н. А. Герасимов (1889—1892);
  • марксисти В. П. Арцибушев (1891—1894), М. А. Сільвін, Ф. В. Ленгнік (1900—1902), Ф. Е. Дзержинський (1909), О. Д. Стасова, С. С. Спандарян (1913), Н. Н, та Е. А. Паніни (1903—1904), Г. А. Усієвич (1911—1914), І. І. Шварц (с 1914 года);
  • учасники революції 1905—1907 років І. Б. Присягін, Н. І. Коростельов (1913—1918)

У 1912 році у Канську налічувалося п'ятдесят п'ять засланців.

Під час сталінських репресій у місті проживало чимало засланців, які мали дуже високий інтелектуальний, освітній та професійний рівень. Наприклад, брат народного художника СРСР Мартироса Сар'яна Н. П. Сарієв викладав у дитячій музичній школі за часів, коли її очолювала заслужений працівник культури РРФСР Л. П. Крючкова. Саме її заслугою було визнання школи зразковою у Красноярському краї[4].

НаселенняРедагувати

Станом на 1 січня 2016 року за чисельністю населення місто перебувало на 190 місці з 1112 міст Російської Федерації. Четверте за чисельністю населення місто Красноярського краю — після Красноярська (1 082 933

Чисельність населення
1856[5]1897[5]1923[5]1926[6]1931[5]1939[5]1956[7]
6400↗26 700↗60 400↗72 000↗82 800↗186 100↗328 000
1959[8]1962[5]1967[5]1970[9]1973[5]1975[10]1976[9]
↗412 375↗465 000↗576 000↗648 000↗707 000↗758 000→758 000
1979[11]1982[12]1985[13]1986[9]1987[14]1989[15]1990[16]
↗795 178↗833 000↗877 000→877 000↗899 000↗912 445↘877 000
1991[9]1992[9]1993[9]1994[9]1995[13]1996[13]1997[17]
↗924 000↗925 000↘919 000↘914 000↘869 000↗871 000↗874 000
1998[13]1999[18]2000[19]2001[13]2002[20]2003[5]2004[21]
↗875 000↗877 800↘875 500↗875 700↗909 341↘909 300↗912 800
2005[22]2006[23]2007[24]2008[25]2009[26]2010[27]2011[28]
↗917 200↗920 900↗927 200↗936 400↗947 801↗973 826↗973 900
2012[29]2013[30]2014[31]2015[32]2016[33]2017[34]
↗997 316↗1 016 385↗1 035 528↗1 052 218↗1 066 934↗1 082 933

), Норильська (177 428

Чисельність населення
1939[35]1959[8]1962[36]1967[36]1970[37]1973[36]1974
13 886↗109 442↗117 000↗129 000↗135 487↗150 000↗156 000
1975[10]1976[9]1979[38]1982[12]1985[13]1986[9]1987[14]
↗167 000→167 000↗180 358↗183 000↗185 000↘179 000↗181 000
1989[15]1990[16]1991[9]1992[9]1993[9]1994[9]1995[13]
↘174 673↗178 000↘169 000↘165 000↗167 000↘163 000↗164 000
1996[13]1997[17]1998[13]1999[18]2000[19]2001[13]2002[20]
↘161 000↘155 000↗156 000↘146 500↘140 800↗143 100↘134 832
2003[36]2004[21]2005[22]2006[23]2007[24]2008[25]2009[26]
↘134 800↘133 400↘131 900↗213 200↘209 400↘206 400↘203 930
2010[27]2011[28]2012[29]2013[30]2014[31]2015[32]2016[33]
↘175 365↘175 300↗177 273↗177 738↘176 559↘176 251↗177 428
2017[34]2018[39]2019[40]
↗178 018↗179 554↗180 976

) та Ачинська (105 364

Чисельність населення
1856[41]1897[42]1926[42]1931[41]1939[35]1959[8]1962[41]
2300↗7000↗18 000↗18 800↗32 484↗50 323↗60 000
1967[41]1970[37]1973[41]1975[10]1976[9]1979[38]1982[12]
↗69 000↗97 001↗106 000↗113 000→113 000↗116 854↗118 000
1985[13]1986[9]1987[14]1989[15]1990[16]1991[9]1992[13]
↗120 000→120 000↗121 000↗121 572↘121 000↗122 000→122 000
1993[9]1994[9]1995[13]1996[13]1997[17]1998[13]1999[18]
→122 000→122 000→122 000→122 000↗123 000→123 000↘122 400
2000[19]2001[13]2002[20]2003[41]2004[21]2005[22]2006[23]
↘121 600↘120 400↘118 744↘118 700↘116 800↘115 500↘112 700
2007[24]2008[25]2009[26]2010[27]2011[28]2012[29]2013[30]
↘111 600↘110 800↘110 336↘109 155↗109 200↘108 312↘107 583
2014[31]2015[32]2016[33]2017[34]2018[39]
↘106 502↘106 029↘105 364↘105 264↘105 259

).

Місцеве самоврядуванняРедагувати

Голова міської ради народних депутатів
  • 1989—1991 — Бойко Анатолій Олексійович
Голова виконавчого комітету міської ради
  • 1989—1992 — Пелягін Олександр Олександрович
Голови адміністрації
  • 1992—1996 — Петрін Віктор Романович
  • 1996—1999 — Сазонов Сергій Олександрович
  • З 4 квітня 2000 року — Гуров Сергій Миколайович.
  • З 2 березня 2008 року — Сідєльніков Андрій Геннадійович
  • З 4 березня 2012 року — Качан Надія Миколаївна

КліматРедагувати

  • Середньорічна температура повітря — 0,2 °C
  • Відносна вологість повітря — 70,3 %
  • Середня швидкість вітру — 3,0 м/с

Часовий поясРедагувати

ПромисловістьРедагувати

У 2015 році підприємства міста виробили продукції на 2,65 мільярди рублів. Одна з головних галузей промисловості — переробка лісу. У 2015 році у місті та Канському районі переробкою лісу займалися 97 юридичних осіб[43].

Великі підприємства:

  • Канський лікеро-горілчаний завод (у даний час зупинений)[44]
  • Канський ЛХК
  • Канський комбінат будівельних конструкцій
  • Канська ТЕЦ — філія ВАТ «Єнісейська ТГК (ТГК-13)»
  • Завод легких металоконструкцій ТОВ КЗЛМК «МАЯК»
  • «Сегмент» (колишній ЗБДО «БУММАШ»)
  • «Канпласт» завод з виробництва полімерних пакувальних матеріалів
  • комбайнозбиральний завод
 
Залізничний міст Транссиба через Кан в центрі міста

Транспорт та оборонаРедагувати

У якості міського транспорту використовуються маршрутні автобуси.

Важливий залізничний вузол на Транссибі — станція Канськ-Єнісейський.

Через місто проходить автомагістраль Р255 (М53) «Сибір».

У місті є аеродром — авіабаза ВПС РФ Канськ (Дальній) розташована неподалік від Чечеула.

До 2007 року у Канську розташовувалася 23-я ракетна дивізія, озброєна 45 ПУ РТ-2ПМ «Тополь».

 
Передмостовий мікрорайон

ОсвітаРедагувати

У даний час у Канську працюють:

  • 17 шкіл, 2 гімназії та 1 ліцей,1 кадетський корпус
  • художня школа,
  • 3 музичні школи.
  • Канський медичний технікум,
  • Педагогічний коледж[45],
  • Канський політехнічний коледж[46],
  • Канський технологічний коледж[47].
  • Красноярський крайовий бібліотечний технікум
  • Канський технікум галузевих технологій та сільського господарства

Засоби масової інформаціїРедагувати

У місті ведуть мовлення 18 телеканалів у аналоговому форматі, готується запуск першого цифрового мультиплексу на 23 ТВК, ведуть мовлення 9 радіостанцій.

КультураРедагувати

 
Площа Коростельова
 
Тріумфальна арка

З 2002 року у місті проводиться Міжнародний Канський відео фестиваль.

Працює Канський драматичний театр, також є «Міський будинок культури», БК «Схід», БК «Будівельник».

У місті працює дві дитячих музичних школи. Однією зі шкіл керувала Заслужений робітник культури РРФСР Лариса Петрівна Крючкова, яка закінчила красноярське музичне училище по класу викладача Годіна, який був учнем видатного російського тенора П. І. Словцова — уродженця канської землі.

Музеї

Канський краєзнавчий музей був відкритий у 1922 році. До 1990 року розташовувався у будівлі Свято-Покровського собору. У даний час розміщується у відреставрованій будівлі першого у Канську кінотеатру «Фурор».

У місті є ЦБС м. Канська (централізована бібліотечна система) до складу якої входять 11 бібліотек: ЦДБ ім. А. П. Чехова, Центральна дитяча бібліотека, міська бібліотека ім. А. та Б. Стругацьких, бібліотека-філія № 2, бібліотека-філія № 3, молодіжна бібліотека, Міська бібліотека ім. Ю.Р. Кисловського, бібліотека-філія № 8, бібліотека-філія № 12, дитяча бібліотека-філія № 7, дитяча бібліотека-філія № 11.

Розваги та відпочинокРедагувати

У Канську працюють: Кінотеатр «Космос», на його базі кав'ярня «Кофеманія», Молодіжний центр «Схід», Боулінг клуб «Піраміда», ресторан «Занурення», ресторан та готель «Сибір», готель «Атлантида», кафе «Перлина», готель «Південь», готель «1000 та 1 ніч» , ТРЦ «Порт-Артур», кемпінг «Ведмідь» (на базі кемпінгу готель, кафе, бенкетна зала), три нічні клуби: «GOROD», «Paris club», та «хХх»

 
Річка Кан

У Канську увесь зимовий сезон працює гірськолижна база. У 2011 році був відкритий спортивний комплекс «Дельфін» на вулиці Горького.

Міста-побратимиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ И. В. Щеглов Хронологический перечень важнейших данных из истории Сибири. Издание ВСРГО. Иркутск. 1883. стр. 406
  2. ↑ Военнопленные империалистической войны // Сибирская Советская энциклопедия. Новосибирск. 1929
  3. ↑ Сайт Канского городского Совета депутатов — Символы. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 10 серпня 2017. 
  4. ↑ Кривошея Г. В., Лаврушева Л. Г., Прейсман Э. М. {{{Заголовок}}}.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Народная энциклопедия «Мой город». Красноярск. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 6 жовтня 2013. 
  6. ↑ Российский статистический ежегодник. 2011 год. Архів оригіналу за 26 травня 2016. Процитовано 26 травня 2016. 
  7. ↑ Народное хозяйство СССР в 1956 г. (Статистический сборник). Государственное статистическое издательство. Москва. 1956. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013. 
  8. ↑ а б в Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «1959C» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «1959C» визначена кілька разів з різним вмістом
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Российский статистический ежегодник. 1994. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 18 травня 2016. 
  10. ↑ а б в Российский статистический ежегодник, 1998 год
  11. ↑ Численность и размещение населения Красноярского края (по данным Всероссийской переписи населения 2002 года). Лист «5. Численность населения районов, городских поселений, районных центров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи и более человек». Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 28 квітня 2016. 
  12. ↑ а б в Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  13. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015. 
  14. ↑ а б в Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «1987A» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «1987A» визначена кілька разів з різним вмістом
  15. ↑ а б в Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность городского населения. Архів оригіналу за 22 серпня 2011.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «1989C» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «1989C» визначена кілька разів з різним вмістом
  16. ↑ а б в Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2002AB» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2002AB» визначена кілька разів з різним вмістом
  17. ↑ а б в Российский статистический ежегодник. 1997 год. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 22 травня 2016. 
  18. ↑ а б в Российский статистический ежегодник. 1999 год. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016. 
  19. ↑ а б в Российский статистический ежегодник. 2000 год. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016. 
  20. ↑ а б в Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2002B» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2002B» визначена кілька разів з різним вмістом
  21. ↑ а б в Российский статистический ежегодник. 2004 год. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016. 
  22. ↑ а б в Российский статистический ежегодник, 2005 год. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016. 
  23. ↑ а б в Российский статистический ежегодник, 2006 год. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016. 
  24. ↑ а б в Российский статистический ежегодник, 2007 год. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 11 травня 2016. 
  25. ↑ а б в Российский статистический ежегодник, 2008 год. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016. 
  26. ↑ а б в Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2009D» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2009D» визначена кілька разів з різним вмістом
  27. ↑ а б в Всероссийская перепись населения 2010 года. Итоги по Красноярскому краю. 1.10 Численность населения гор.округов, мун.районов, гор. и сел. поселений и населенных пунктов. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 25 жовтня 2015. 
  28. ↑ а б в Города с численностью населения 100 тысяч человек и более на 1 января 2011 года. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 8 травня 2016. 
  29. ↑ а б в Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2012A» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2012A» визначена кілька разів з різним вмістом
  30. ↑ а б в Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2013W» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2013W» визначена кілька разів з різним вмістом
  31. ↑ а б в Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2014CQ» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2014CQ» визначена кілька разів з різним вмістом
  32. ↑ а б в Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2015DS» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2015DS» визначена кілька разів з різним вмістом
  33. ↑ а б в Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2016AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2016AA» визначена кілька разів з різним вмістом
  34. ↑ а б в (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом
  35. ↑ а б Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013.  (рос.)
  36. ↑ а б в г Народная энциклопедия «Мой город». Норильск
  37. ↑ а б Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.  (рос.)
  38. ↑ а б Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. 
  39. ↑ а б Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018. 
  40. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Процитовано 31 липня 2019. 
  41. ↑ а б в г д е Народная энциклопедия «Мой город». Ачинск. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 30 грудня 2013. 
  42. ↑ а б Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013. 
  43. ↑ Гуров Сергей Николаевич биография
  44. ↑ Наталья Кобец Канск: образ лучшего будущего \\ Эксперт-Сибирь, № 26-29, 18 июля 2016 - 24 июля 201
  45. ↑ Половину рынка алкоголя в Красноярском крае занял контрафакт | Dela.ru. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 10 серпня 2017. 
  46. ↑ Горбунов Александр Валерьевич. [www.cross-kpk.ru Официальный сайт Канского педагогического колледжа] Перевірте схему |url= (довідка). Официальный сайт Канского педагогического колледжа. 
  47. ↑ Канский политехнический колледж. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 30 серпня 2019. 
  48. ↑ Канский технологический колледж. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 15 квітня 2019. 

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Канск

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Канськ&oldid=38917882