Відкрити головне меню

Камінський Броніслав Владиславович

Броніслав Владиславович Камінський (16 червня 1899, Полоцький повіт, Вітебсьска губернія, Російська імперія — 28 серпня 1944, біля Варшави) — обер-бургомістр Локотського Окружного Самоврядування (автономної території в тилу німецьких військ), засновник і керівник РОНА, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (1 серпня 1944). Брав активну участь у придушенні Варшавського повстання.

Броніслав Владиславович Камінський
Броніслав Владиславович Камінський
Броніслав Камінський, 21 березня 1944 року
Прапор
2-й Обер-бургомістр Локотського самоуправління
з 8 січня 1942
Попередник: Костянтин Воскобойник
Наступник: посада скасована
 
Партія: Народна соціалістична партія Росії «Вікинг» (1941—1943)
Освіта: Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1932)
Народження: 16 червня 1899(1899-06-16)
Полоцький повіт, Вітебсьска губернія, Російська імперія
(нині Полоцький район, Вітебська область, Республіка Білорусь)
Смерть: 28 серпня 1944(1944-08-28) (45 років)
Громадянство: Німеччина
Нагороди:
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Відзнака для східних народів 1-го класу в золоті з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в золоті з мечами
За поранення (нагрудний знак)

Медіафайли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Довоєнний періодРедагувати

Народився в Вітебській губернії в польсько-німецькій родині (батько поляк, мати німкеня). У 1917 р. вступив до Петроградського політехнічного інституту імператора Петра Великого, але незабаром пішов добровольцем в РСЧА. Член ВКП(б). Після Громадянської війни повернувся в інститут, потім працював на хімічному заводі «Республіка».

У 1935 році за критику колективізації виключений з ВКП(б), в 1937 р. був заарештований і засуджений нібито за приналежність до чаянівської контрреволюційної групи. Відбував термін ув'язнення технологом з виробництва спирту в «шарашці» в Шадринську. На початку 1941 року був звільнений і відправлений на поселення в Локоть.

НагородиРедагувати

Всі нагороди Камінський отримав до липня 1944 року за боротьбу з пратизанами.

ЛітератураРедагувати

  • Reuben Ainsztein: Jüdischer Widerstand im deutschbesetzten Osteuropa während des Zweiten Weltkriegs. Oldenburg 1993, S. 363 ff.
  • Erich Hesse: Der sowjetische Partisanenkampf 1941–1944. Göttingen 1969, S. 176.
  • J. Armstrong: Soviet Partisans in World War II. Madison 1969, S. 237, 544.
  • Watili Wilenchik: Die Partisanenbewegung in Weißrussland 1941–1944. In: Forschungen zur osteuropäischen Geschichte 34 (1984), hier S. 257 ff.
  • Alexander Dallin: The Kaminsky Brigade: A Case-Study of Soviet Disaffection in: Revolution and Politics in Russia. S. 243–280 (Russian and East European Series, vol. 41) Indiana University Press, 1972.

ПосиланняРедагувати

Бронислав Владиславович Каминский