Камчатка (річка)
Камчатка — найбільша річка півострова Камчатка в Камчатському краї Росії. Впадає у Камчатську затоку Тихого океану і належить до його водного басейну.
Географія ред.
Річка бере свій початок на східних схилах гір південної частини Серединного хребта на висоті ~1050 м над рівнем моря, поряд гори Сарединної (1861 м), тече на південь, а після озера Кенужен плавно повертає на схід, далі на північний схід і до злиття із річкою Правою Камчаткою (за 704 км від гирла) носить назву Озерна Камчатка. Від цього ж місця і до самого гирла, вздовж берега річки проходить автодорога Петропавловськ-Камчатський — Усть-Камчатськ.
У верхів'ї має гірський характер течії з численними перекатами та порогами. У середній течії річка виходить на Центральнокамчатську низовину і змінює характер течії на рівнинний. На цій ділянці у річки дуже звивисте русло, в окремих місцях розбивається на рукави. У нижній течії річка, огинає масив Ключевська Сопка, повертає на схід; в низов'ях розливається на численну кількість рукавів та озер на ділянці загальною площею більше 500 км², після чого перетинає хребет Кумроч, в північно-східній частині системи Східного хребта.
У гирлі річка утворює дельту, що складається з численних проток, розділених піщано-гальковими косами. Конфігурація дельти весь час змінюється. Впадає в Камчатську затоку, Тихого океану. Гирло блоковане баром, і має глибину близько 0,5 м. У місці впадіння річки Камчатки в океан вона з лівого берега з'єднується протокою Озерна з озером Нерпиче (552 км²), яке є найбільшим озером півострова Камчатка. Півострів на північ від дельти також названий по імені річки — Камчатським півостровом. Тут же в гирлі, розташоване селище і порт Усть-Камчатськ.[7]
Гідрологія ред.
Живлення річки змішане, з переважанням підземного — 35% (за рахунок значної частини опадів, що просочуються в водопроникні вулканогенні породи і поповнюють запаси ґрунтових вод); снігове становить 34%, льодовикове — 28%, дощове лише — 3%.
Повінь з травня по вересень, з жовтня по квітень межень. Замерзає в листопаді, розкривається в квітні — травні.
Долина річки знаходиться в сейсмоактивній області з активним вулканізмом. При виверженнях можливе часте сходження селевих потоків через танення льодовиків в басейн річки. Найбільш значним був грязекам'яний потік, пов'язаний з катастрофічним виверженням в березні 1956 року вулкана Безіменного, в ході якого сель поширювалася по річці Велика Хапиця — одній із приток Камчатки [8] В окремих місцях через вихід гарячих джерел річка не замерзає протягом усього року.
За період спостереження протягом 53 років (1931–1984) на станції у селищі Ключі за 125 км від гирла, середньорічна витрата води становила 779 м³/с[9].
Середньорічна витрата води у Нижньокамчатську, за 35 км від гирла — 965 м³/с[6].
Спостереження за водним режимом річки Камчатки також проводилось протягом 47 років (1937–1985) на станції «Великі Щоки» (Усть-Камчатський район, Камчатський край), розташованої за 61 км від гирла, впадіння її у Камчатську затоку.[5] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 924 м³/с для водного басейну 51 600 км², що становить близько 92% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 565 міліметра на рік, що може розглядатися як досить поширена, для річок півострова Камчатки.
За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 461 м³/с (у березні), що становить більше 21% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у липні місяці та становить — 2 156 м³/с і вказує на недуже невелику амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 363 м³/с (у березні 1946 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 3 220 м³/с (у липні 1969 року).
Притоки ред.
Річка Камчатка приймає близько сотні приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 22 (від витоку до гирла):[4][10]
| Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну, (км²) | Відстань від гирла Камчатки, (км) | Витрата води,(м³/с) |
|---|---|---|---|---|
| ліві притоки | ||||
| Андріанівка | 92 | 1 190 | 590 | |
| Мильковка (Жупанка) | 76 | 386 | 576 | |
| Кирганик | 121 | 1 460 | 550 | |
| Велика Кимитіна (Кимитіна) | 105 | 2 330 | 497 | |
| Козиревка (Каракова) | 222 | 8 440 | 299 | |
| Крапивна | 52 | 344 | 275 | |
| Крерук (Красний) | 55 | 344 | 228 | |
| Крюки | 54 | 429 | 205 | |
| Половинна | 61 | 514 | 196 | |
| Біла (Ліва Біла) | 63 | 562 | 174 | |
| Єловка (Матера) | 244 | 8 240 | 144 | |
| Ільчинець | 70 | 729 | 64 | |
| Радуга | 84 | 1 040 | 35 | |
| праві притоки | ||||
| Кавича | 108 | 1000 | 591 | |
| Вахвина Ліва | 94 | 954 | 562 | |
| Китильгіна | 140 | 28,4 | 473 | |
| Урц | 70 | 689 | 449 | |
| Щапіна (Ліва Щапіна) | 172 | 3 420 | 400 | |
| Максимовка | 60 | 614 | 340 | |
| Толбачик (Лівий Толбачик) | 148 | 2 110 | 322 | |
| Студена | 68 | 759 | 287 | |
| Велика Хапиця | 111 | 1 960 | 74 | |
Населенні пункти ред.
На берегах річки розташовано більше десятка населених пунктів (від витоку до гирла); села: Пущино (127)[11], Шароми (557), Мілкове (8251), Долинівка (315),Тайожний (130), Лазо (415), Атласове (790), селище Козиревськ (1241), село Майське (117); селища: Ключі (5726), Усть-Камчатськ (4352).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Річка Камчатка на Kosmosnimki.ru. витік [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.], гирло [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Аркуш карти N-57-XIV г. Вершинная. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1967 р. Видання 1980 р. (рос.), квадрат: 12х20
- ↑ Calculated with GeoLocator [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в Річка Камчатка / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б Kamchatka at Bolshie Scheki (англ.). UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 липня 2015.
- ↑ а б Річка Камчатка // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Аркуш карти O-58-XXXI Усть-Камчатск. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1971-1980 р. Видання 1986 р. (рос.)
- ↑ В краю гарячих джерел — Володимир Семенов [Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine.], Сервер для туристів і мандрівників "Скиталец"
- ↑ Басейн річки Камчатки — Станція: Ключі. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 липня 2015.
- ↑ Валідатор водних об'єктів річки Камчатки. [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.] Процитовано: 2015-06-22 (рос.)
- ↑ В дужках вказана кількість осіб в населеному пункті станом на 2010 рік.
Посилання ред.
- Річка Камчатка // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Камчатка / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Річка Камчатка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Географічна енциклопедія (рос.)
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)
- Фотографії річки Камчатки (від витоку до гирла): 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 на Panoramio.com