Відкрити головне меню

Камасинська мова — вимерла в XX столітті мова народу камасинців (Камасів, кангаласців, Койбал, самоназва:калмажі,кангмаджі), які населяли північні відроги Саянських гір і належали до групи народностей та племен під загальною назвою саянські самодійці. Належала до південної підгрупи самодійської (самоїдської) групи мов уральської мовної сім'ї.

Камасинська мова
Поширена в Росія
Носії вимерла
Класифікація

Уральська сім'я

Самодійська гілка
Південна група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 xas
Вимерлі південносамодійські мови на етнографічній карті Південного Сибіру

Ті, хто спілкувались південним діалектом камасинської мови койбали (хойбал) утворювали окремий анклав південніше основної маси камасинців, у Саянах, в басейнах річок Кебеж, Абакан, Туба, Оя, Амил, Кандата, Шадатьа.

На початку XX століття найзначніші матеріали з камасинської мови (в тому числі й фольклорні тексти) зібрав фінський лінгвіст К. Доннер. Дослідниками камасинської мови були також М. Кастрен, А. Я. Тугаринов. 1963 року експедиція Уральського університету під керівництвом О. К. Матвєєва виявила в селі Абалаково старих людей, які ще пам'ятали камасинську мову. Остання з цих людей — Клавдія Плотнікова, померла 1989 року у віці 94 років. В 1960 — 1970 з ними працював естонський лінгвіст Аго Кюннап.

Лінгвістам вдалося записати близько 1500 слів камасинської мови.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати