Відкрити головне меню

Калікст Понінський (староста)

(Перенаправлено з Калікст Поніньський)
Княжий герб Поніньських

Калікст Поніньський гербу Лодзя (1753, Єзьори, під Сєрадзем — 13 червня 1817, Понінка) — польський військовик, політичний діяч, магнат. Представник роду Поніньських.

БіографіяРедагувати

Батько — Мацєй Поніньський (з 1774 року — князь), матір — друга дружина батька Аполонія з Ярачевських, донька лендзького каштеляна Гієроніма Ярачевського.

У 1766—1770 — кадет рицарської школи. 1774 — мальтійський кавалер. 1775 — член львівської масонської ложі «Трьох білих орлів». 1780 року: посол сейму від Брацлавського воєводства, отримав Орден св. Станіслава. 1783 року продав Брацлавське староство Тадеушу Козловському. Після цього проживав у Звягелі або Полонному. В червні 1784 року в Полоному заснував ложу «Марс» присвому регіменті, в Звягелі — «Мінерва». 17 березня 1791 — орден Білого Орла. Напикінці вересня 1792 викликав на дуель Прота Потоцького, який доповів про це представникам Тарговицької конфедерації, за чиїм вироком був змушений його перепрошувати. Для повстання Т. Костюшка офірував коштовності на 1100 зл. польських.

Помер в Понінці 13 червня 1817, був похований у Полонному.[1]

Сім'яРедагувати

Перша дружина — Барбара з Любомирських, донька Єжи Іґнація (†1753),[2] вдова Каспра Любомірського (пом. 1780, хмільницький староста[3]), його братова. Шлюб в липні 1780 року, потім розлучились. З 1791 року вона мала «голосний» роман з його небожем Адамом, який в січні 1792 публічно перепросив К. Поніньського, зіславшись на інтриги Прота Потоцького. У квітні 1793 вона вийшла за Александра Вінніцького.
Друга — Людвіка з Хшщоновських (пол. Chrzszczonowska). Дітей з ними не мав.

ПриміткиРедагувати

  1. Zielińska Z. Poniński Kalikst h. Łodzia (1753—1817)… — S. 540.
  2. Lubomirscy (03) Архівовано 30 жовтень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Lubomirscy (01) Архівовано 25 травень 2015 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Zielińska Z. Poniński Kalikst h. Łodzia (1753—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1983. — t. XXVII/3, zeszyt 114. — S. 539—542. (пол.)

ПосиланняРедагувати