Відкрити головне меню
Калібан
Дані про відкриття
Дата відкриття 6 вересня 1997
Відкривач(і) Б. Гледман, Ніколсон, Бернс та Кавеларс
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 7 168 879 км
Перицентр 339,4621 км
Апоцентр 174.9928 км
Орбітальний період 579,379 діб
Ексцентриситет орбіти 0,082347
Нахил орбіти 139,6813° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр ~72 км
Середній радіус ~36[1] км
Об'єм ~200 000 км³
Маса ~3×1017[2] кг
Густина ~1,5[2] г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,045 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,0094 км/с
Альбедо 0,04 (гіпотетично)[1]
Температура поверхні ~64 К
Атмосфера
Інші позначення
Ретроградні нерегулярні супутники планети Уран

Калібан (англ. Caliban) — другий за розмірами нерегулярний супутник планети Урана. Обертається у зворотному напрямі.

Калібан було відкрито 6 вересня 1997 року Бреттом Гледменом, Філіпом Д. Ніколсоном, Джезефом А. Бернсом та Джоном Кавеларсом за допомогою 200-дюймового телескопа Паломарської обсерваторії разом із Сікораксою. Після відкриття супутник отримав тимчасове позначення S/1997 U 1 і Уран XVI[3]. Згодом супутник було названо на честь діючої особи п'єси Вільяма Шекспіра «Буря».

Якщо геометричне альбедо супутника прийняти рівним 0,04, його діаметр становитиме близько 72 кілометрів[1], і в такому разі це другий за величиною нерегулярний супутник Урана після Сікоракси. Елементи орбіти мають схожі риси з елементами орбіти Стефано. Припускають їх загальне походження[4].

Період обернення довкола власної осі — 2,7 години — отримано з кривої блиску супутника. Калібан має злегка червонуватий колір (B-V = 0,83±0,06m; V-R=0,52±0,06m[5]; за даними іншого дослідження — B-V=0,84±0,03m; V-R=0,57±0,03m[6]). Він червоніший за Сікораксу, але менш червоний, ніж більша частина об'єктів Пояса Койпера.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Sheppard S. S., Jewitt D., Kleyna J. (2005). An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness. The Astronomical Journal 129 (1): 518—525. Bibcode:2005AJ....129..518S. arXiv:astro-ph/0410059. doi:10.1086/426329. 
  2. а б Planetary Satellite Physical Parameters. JPL's Solar System Dynamics group. Архів оригіналу за 2019-06-02. Процитовано 2019-06-02. 
  3. Gladman B. J., Nicholson P. D., Burns J. A., Kavelaars J. J., Marsden B. G., Williams G. V., Offutt W. B. (1998). Discovery of two distant irregular moons of Uranus. Nature 392 (6679): 897—899. Bibcode:1998Natur.392..897G. doi:10.1038/31890. 
  4. Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Gladman, Brett J.; Aksnes, Kaare Photometric survey of the irregular satellites,Icarus, 166 (2003), pp. 33-45. Preprint
  5. Rettig T. W., Walsh K., Consolmagno G. (2001). Implied Evolutionary Differences of the Jovian Irregular Satellites from a BVR Color Survey. Icarus 154: 313—320. Bibcode:2001Icar..154..313R. doi:10.1006/icar.2001.6715. 
  6. Grav T., Holman M. J., Fraser W. C. (2004). Photometry of Irregular Satellites of Uranus and Neptune. The Astrophysical Journal 613 (1): L77–L80. Bibcode:2004ApJ...613L..77G. arXiv:astro-ph/0405605. doi:10.1086/424997. 

ПосиланняРедагувати