Відкрити головне меню

Калю́жинці — село в Україні, в Срібнянському районі Чернігівської області. Розташ. на р. Утці (лівій прит. р. Удаю), за 35 км від райцентру і за 7 км від автотраси Київ — Суми. Населення становить 543 осіб. Орган місцевого самоврядування — Калюжинська сільська рада, якій крім села Калюжинці раніше було підпорядковане село* Підлозове.

село Калюжинці
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Срібнянський район
Рада/громада Калюжинська сільська рада
Код КОАТУУ 7425184001
Основні дані
Засноване 1716
Населення 543
Густота населення 234,05 осіб/км²
Поштовий індекс 17311
Телефонний код +380 4639
Географічні дані
Географічні координати 50°41′53″ пн. ш. 32°44′42″ сх. д. / 50.69806° пн. ш. 32.74500° сх. д. / 50.69806; 32.74500Координати: 50°41′53″ пн. ш. 32°44′42″ сх. д. / 50.69806° пн. ш. 32.74500° сх. д. / 50.69806; 32.74500
Середня висота
над рівнем моря
153 м
Водойми річка Утка
Відстань до
районного центру
35 км
Місцева влада
Адреса ради с. Калюжинці, вул. Незалежності, 48 , тел. 2 56 31
Карта
Калюжинці. Карта розташування: Україна
Калюжинці
Калюжинці
Калюжинці. Карта розташування: Чернігівська область
Калюжинці
Калюжинці

Зміст

ІсторіяРедагувати

Поблизу села збереглися кургани 2-1 тис. до н. е.

Вперше згадуються у 80-х pp. 17 ст. Входили до Полкової, з 1757 до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782—1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923—1930).

ГетьманщинаРедагувати

Вільне військове село до того, як прил. полковн. Лазар Горленко заволодів ним, мабуть, без універсалу гетьмана.

1705 гетьман І. Мазепа надав село прил. полковнику Д. Л. Горленку. 1708 село у нього конфісковане.

1710 гетьман І. Скоропадський видав універсал на село бунчуковому товаришу А. Д. Горленку, в якого воно лишалося до 1715, коли було відібране і віддане спочатку «маршалу Волоокому бану Савину», а потім, у тому ж році, — сербу Гаврилу Милорадовичу. Після смерті Г. Милорадовича (1730) селом володів його син бунчуковий товариш Антон. За ним значилося: 1738-33 двори, 1748-67 дворів, 1752 — 53 двори, 1763-97 дворів (145 хат) і 461 душа селян.

1780 — 100 дворів (150 хат) селян; козаків не було.

Імперський періодРедагувати

1797 наліч. 608 душ чол. статі податкового населення.

В 1859 — 246 дворів , 1571 ж.; діяла дерев. Покровська ц-ва, споруджена Милорадовичами 1743 (перша ц-ва збудована до 1705).

У 1861-66 pp. в К. містилося Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян, якому були підпо-рядковані 7 сільс. громад (828 ревіз. душ). Після реорганізаці ї волостей Калюжинці 1867 увійшли до Сокиринської волості 2-го стану.

1886 — 270 дворів селян власників, які входили до семи сільс. громад (4 Милорадовичивські, Скоропадська, Баранівська, Афанасівська), 2 двори міщан та ін., 300 хат, 1557 ж.; діяли: дерев, ц-ва (поновлена 1842), земське початкове однокласне училище (засн. 1866, у віданні земства з 1872), шинок, кузня, 22 вітряки, 5 олійниць.

На 1903 р. в селі числилось коло дві з половиною тисячі мешканців, понад 20 вітряних млинів.

1910 — 381 госп., з них козаків — 11, селян — 358, євреїв — 2, ін. непривілейованих — 4, привілейованих — 6, наліч. 2156 ж., у тому числі 13 теслярів, 8 кравців, 8 шевців, 4 ковалі, 2 слюсари, 172 ткачі, 42 поденники, 10 займалися інтелігентними та 179 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 2288 дес. придатної землі. Землевласниками були поміщики Милорадович, Конах, А. С. Яхонтова. Діяли: Покровська ц-ва (закрита за часів рад. влади), земське початкове училище, в якому навчалося 92 хлопч. та 20 дівчат (1912).

Радянський періодРедагувати

У 1923-30 pp. К. — центр сільради. 1925 — 600 дворів, 2724 ж. ; 1930 — 546 дворів, 2579 ж., 1996 — 331 двір, 630 ж.[1]

Відомі людиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Погода в селі Калюжинці
  • Полное географическое описание нашего Отечества. Том VIII — Малороссия. — С.-Петербург, 1903. — С 363.(рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. Калюжинці// Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 201.