Кальник (Гайсинський район)

село в Україні, у Дашівській селищній громаді Гайсинського району Вінницької області

Кальни́к  (до 1671 р. — Калнич) — село в Україні, у Дашівській селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване у гирлі річки Кальничка (притока Собу) за 17 км на південний схід від міста Іллінці. Через село проходить автошлях Р33. Населення становить 1 077 осіб (станом на 1 січня 2018 р.).

село Кальник
Герб Кальника
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Громада Дашівська селищна громада
Облікова картка Кальник 
Основні дані
Засноване 1629
Населення 1077 (01.01.2018)[1]
Територія 3.090 км²
Поштовий індекс 22732
Телефонний код +380 4345
Географічні дані
Географічні координати 49°02′15″ пн. ш. 29°23′36″ сх. д. / 49.03750° пн. ш. 29.39333° сх. д. / 49.03750; 29.39333Координати: 49°02′15″ пн. ш. 29°23′36″ сх. д. / 49.03750° пн. ш. 29.39333° сх. д. / 49.03750; 29.39333
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Водойми р. Кальничка, Соб
Відстань до
обласного центру
80,6 км
Відстань до
районного центру
31,4 км
Місцева влада
Адреса ради 22740, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Дашів, вул. Горького, буд. 9
Староста Антонюк Валерій
Карта
Кальник. Карта розташування: Україна
Кальник
Кальник
Кальник. Карта розташування: Вінницька область
Кальник
Кальник
Мапа
Мапа

CMNS: Кальник у Вікісховищі

Походження назви ред.

Існує дві версії походження топоніму Кальник: одні дослідники виводять її від тюркського «коло, воронка» в означенні «ріка, багата воронками»; інші вбачають в ньому тюркський корінь, від якого походить і давньоруське літописне Калка, Калак - «місце, поросле очеретом».[2]

Історія ред.

Перша письмова згадка про село — в документах 1460-х років.

1612 року село зазнало трагедії: під час татарського набігу майже все населення або вирізали, або погнали в неволю. Відродився Кальник скоро. Уже в 1625 році землі купила вельможна Ганна Корецька, а зручне стратегічне становище дозволило швидко їх залюднити, бо неподалiк проходила важлива на ту пору дорога, так званий Чорний шлях. Корецька збудувала тут замок, який у майбутньому відіграв важливу роль.

У 1644 році — дідична власність князя Корецького Самуеля Кароля 1648 року й пізніше[3]

У 16481667 був центром Кальницького полку. Першими чільниками нового формування були Остап Гоголь (предок письменника) та Іван Федоренко, але незабаром полковницька булава перейшла до одного з найвидатніших діячів Хмельниччини Івана Богуна. Це під його керівництвом Кальницький полк відзначився в найпомітніших подіях національно-визвольної війни, зокрема в Пилявецькій та Берестецькій битвах. Про пов'язану з Кальником драматичну боротьбу пізнішої пори (досить згадати хоча б участь полку в повстанні проти гетьмана Тетері в 1663 році, після чого той наказав розстріляти кальницького полковника Івана Вертелецького) аж до ліквідації в другій половині 1670-х років полково-сотенного устрою України можна писати книги.

 
Кальник на мапі Зигмунда Герстмана

За описом[4] Лаврентія Похилевича занепад містечка стався після його знищення 1671 спільним військом під проводом гетьманів коронного Собеського, напольного Вишневецького та запорізького Ханенка за підтримку гетьмана Петра Дорошенка. 1864 року у селі мешкало 1220 православних (серед яких — близько 200 шляхти) та 95 римо-католиків. Дерев'яна Церква Різдва Богородиці була побудована за церковними документами 1700 року, володіла 40 десятин землі.

У середині ХIХ століття у Кальнику збудували цукроварню, яка не тільки стала економічним осередком розвитку села, а й притягувала сюди інтелігенцію, передусім людей інженерних та управлінських професій, які приносили в село високий рівень культури та передові ідеї. Можна згадати, наприклад, що на цукроварні працював бухгалтером Болеслав Івашкевич. У його сім'ї в 1894 році народився син Ярослав, якому судилося стати одним із класиків польської літератури новітнього періоду.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Кальницької волості Липовецького повіту Київської губернії, мешкало 1158 осіб, налічувалось 204 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний млин і бурякоцукровий завод[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2283 осіб (1129 чоловічої статі та 1154 — жіночої), з яких 2182 — православної віри[6].

12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Дашівської міської громади[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Іллінецького району, село увійшло до складу Гайсинського району[8].

Інфраструктура ред.

На території села працюють аграрне підприємство, товариство «Агромаш», а також лісомисливське господарство.

Пам'ятки ред.

Біля села знаходиться курган скіфського часу V—IV ст. до н. е[9]

Відомі люди ред.

Кальницькі полковники ред.

Уродженці ред.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Про схвалення у новій редакції проекту перспективного плану формування територій громад Вінницької області. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2020. 
  3. Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) / Український історичний журнал.— К., № 1 за січень-лютий 2015.— С. 32; прим.
  4. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. / Подъ редакціею Н. А. Тройницкаго. — С.-Петербургъ, 1905. — С. 1-89. (рос. дореф.)
  7. Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021. 
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  9. Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 27 вересня 2019. 

Джерела ред.

Література ред.

  • Кальни́к // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.265-266

Посилання ред.