Відкрити головне меню

Калмицька район — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на території РРФСР в 19291944 роках. Адміністративний центр — селище Зимівники, з 1932 року — станиця Кутейніковська.

Калмицький район
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Населення
 - повне
Площа
 - повна

Зміст

Передумови освітиРедагувати

За даними на 1913 рік, на території Сальського округу Області Війська Донського без урахування працюючих в інших округах і кінних заводах проживало 30178 калмиков. В окрузі було 13 станиць і 19 калмицьких хуторів. Після закінчення Російської громадянської війни у 1920 році тут мешкало всього 10750 калмиков, тобто населення скоротилося в три рази.

У зв'язку з утворенням Калмицької автономної області у складі РРФСР радянська влада переселяє калмиків з Донської області на територію Калмицької автономної області. Передбачалося переселити 13 тисяч осіб у Великодербетовський улус. Станом на 1 січня 1925 року, переселено 8451 осіб з 13 станиць Донської області[1].

До кінці 1920-х знову постало питання про переселення в Калмыцкую АО залишених на Дону сальських калмиків. Існувало дві думки: переселити донських калмиків (бузавів) з займаної території. Друга — залишити їх на місці. По довідці статистичного бюро Сальського округу від 17 травня 1928 року на території Сальського округу Північно-Кавказького краю мешкало 7400 калмиків, з яких розраховували переселити до Калмикії 5719 калмиків, або 1371 господарств. Калмицьке населення краю було розсіяно по території Дубівськоїго, Зимовниковського, Пролетарського, Ремонтненського, Романовського районів[2].

Історія районуРедагувати

В 1928 році було прийнято рішення ЦВК СРСР про утворення Калмицького район у складі Сальського округу Північно-Кавказького краю[3]. 29 квітня 1929 року президія Північно-Кавказького крайкому ухвалив рішення про створення національного Калмицького району у складі Сальського округу з центром в селищі Зимівники. Для створення Калмицького національного району вилучалися населені пункти з Дубовського, Зимовниківського і Ремонтненського районів. На 10 серпня 1930 року в складі район об'єднував 6 сільрад: Батлаєвський, Власівської, Граббевський, Старо-Біляївський, Стояновський, Еркетинський. Після ліквідації округів у серпні 1930 року Калмицька район став підпорядковуватися безпосередньо крайисполкому[4].

Постановою президії Північно-Кавказького крайвиконкому від 28 квітня 1932 року центр Калмицького району був перенесений в станицю Кутейниковську. У зв'язку з переселенням калмицького населення з 01 травня 1932 року упразднились хутори Болдир Іванівської сільради і Чунусовський Власовської сільради. У складі Калмицького району були утворені нові сільради Трудовий селянин (Труд-Селянський) і Ковалевський. В результаті цих змін в Калмицькому районі було затверджено 11 сільрад: Батлаєвський, Граббевський, Денисовський, Іловайський, Ковалевський, Кутейніковський, Московський, Німецько-Потапівський, Ново-Миколаївський, Стояновський, Трудовий Селянин[4]. За даними на 1 квітня 1932 року в Калмицькому районі було 23 колгоспу, всього проживало 12 тисяч осіб, у тому числі 5 тисяч калмиків[1].

Після поділу в 1934 році Північно-Кавказького краю на Азово-Чорноморський й Північно-Кавказький край Калмицький район значиться у Азово-Чорноморському краї. Після створення Ростовської області 13 вересня 1937 року до її складу увійшов Калмицький район (центр - село Яготин). В районі значилися сільради: Батлаєвський, Граббевський, Денисовський, Іловайський, Ковалевський, Кутейніковский, Московський, Німецько-Потаповський, Ново-Миколаївський, Стояновський, Праця-Селянський[4].

З 13 вересня 1937 року район увійшов до складу Ростовської області.

У роки німецько-радянської війни територія району була швидко окупована. У березні 1944 року калмицьке населення було депортовано в Омську область[5][6]

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 09 березня 1944 року Калмицька район було ліквідовано. Його території була передана до Мартиновського, Пролетарського, Романовського й Зимовниківського районах[4].

НаселенняРедагувати

За даними всесоюзного перепису населення 1939 року населення району становило 18 417 осіб[7].

Національний склад[7]

Національність Чисельність (осіб) Відсоткове співвідношення
Росіяни 10 578 57,4 %
Калмики 3 805 20,7 %
Українці 2 099 11,4 %
Німці 1 597 8,7 %
Інші 4 135 22,5 %

ДіяльністьРедагувати

За національним складом район був багатонаціональним: тут мешкали калмики, українці, росіяни, німці. Для їх дітей були відкриті національні школи, а в Пролетарському педагогічному технікумі — калмицьке відділення. Першим редактором районної газети «Улан-дл», що видавалася калмицькою та російською мовами, став А. І. Сусеєв, згодом народний поет Калмикії. У різний час партійну організацію району очолювали — німець Беккермейстер, калмики М. У. Мусов, Д. Д. Орлов та інші Останній пізніше став одним з перших кандидатів філософських наук, очолював Калмицький педагогічний інститут.[8]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати