Відкрити головне меню

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — селище міського типу Броварського району Київської області. Розташоване за 25 км від Києва та за 7 км від Броварів. Загальна площа земель Калинівської селищної ради становить 1402,3 га. За даними 2003 року в селищі мешкало 3980 жителів.

смт Калинівка
Kalynivka brov smt gerb.png Kalinov fl.png
Герб Калинівки (Броварський район) Прапор Калинівки (Броварський район)
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Броварський район
Рада Калинівська селищна рада
Код КОАТУУ: 3221255600
Основні дані
Засноване 1928
Статус із 23 січня 2003 року
Площа 1.47 км²
Населення 3748 (01.01.2012)[1]
Густота 2538.1 осіб/км²
Поштовий індекс 07443
Телефонний код +380 4594
Географічні координати 50°33′33″ пн. ш. 30°49′16″ сх. д. / 50.55917° пн. ш. 30.82111° сх. д. / 50.55917; 30.82111Координати: 50°33′33″ пн. ш. 30°49′16″ сх. д. / 50.55917° пн. ш. 30.82111° сх. д. / 50.55917; 30.82111
Відстань
Найближча залізнична станція: Калинівка
До станції: 1 км
До райцентру:
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 07443, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул.Чернігівська, 20
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Київська область
Калинівка
Калинівка

Commons-logo.svg Калинівка у Вікісховищі

Діють ВАТ «Комбінат „Тепличний“», ВАТ «Калинівський завод „Будперліт“», торговельний центр, будинок культури, спортивний зал, бібліотека, школа, дитячий садок, колективи художньої самодіяльності.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Засноване село Калинівка у 1928 р. в урочищі Калиновий Кущ. 1930 р. — утворено колгосп ім. Косовського. В 1941 р. на рубежі сіл Калинівка — Красилівка — Рожівка проходила лінія оборони. У вересні 1941 року відступ частин Червоної Армії прикривали кілька полків НКВС, зокрема, бійці першого та другого батальйонів четвертого полку НКВС та кілька рот 227-го полку НКВС. 16-17 вересня 1941 року на ділянці першого батальйону 227 полку противник силою до двох піхотних полків при підтримці танкового батальйону та двох артилерійських дивізіонів намагався прорватися по дорозі в районі Калинівки до Києва. Багаторазові атаки ворога були відбиті з великими для нього втратами. 18 вересня ворог спрямував головний удар у напрямку шляху, який обороняла перша кулеметна рота полку. Атака фашистів була відбита гвинтівочно-кулеметним вогнем. Загалом оборона Києва на Калиновському рубежі тривала 15 днів. Подальший шлях солдатів та офіцерів 227-го полку назавжди загубився серед лісів та боліт Калинівки.

У повоєнний час збудовано школу, бібліотеку, прокладено асфальтову дорогу для сполучення з Броварами. 15 квітня 1966 р. утворено Калинівську сільську раду із центром у с. Калинівка (підпорядковано також: Перемога, Скибин, Димитрове). Встановлено монумент загиблим солдатам охоронного полку НКВС і київським ополченцям. За станом на 1 січня 1968 р. на території сільради проживало 2187 осіб, з яких 831 — в Калинівці. З листопада 1995 р. на території сіл Калинівської сільради діють храми Української православної церкви Московського патріархату, Церква євангельських християн-баптистів. 23 січня 2003 р. Київська обласна рада двадцять четвертого скликання рішенням № 076-06-XXIV відносить Калинівку Броварського району до категорії селищ міського типу.

ОсвітаРедагувати

До війни 1941 р. діти с. Калинівка здобували початкову освіту в школі х. Скибин, у селянській хаті. Директором працював І. Ю. Мельник, учителювали О. І., Ф. А. та І. Ю. Чередниченки. Закінчивши чотири класи, діти продовжували навчання в с. Велика Димерка або у Броварській школі № 1. Під час війни х. Скибин було спалено німцями.

1943 р. школу відкрили в сільській хаті Калинівки. Першими вчительками були Г. Ф. Бобко та М. П. Хмельницька (Постол), зі Скибина перейшли працювати М. А. Пікож і М. П. Барабанюк, якого призначили директором початкової школи. З 1946 до 1949 року була збудована семирічна школа. За кілька років біля школи збудували сільський клуб і навчання з 5-го до 7-го класу організували в клубі. Навчалися у дві зміни: 1-2 класи у першу зміну (до обіду), решта — у другу зміну.

14 липня 1957 року за розпорядженням Міністерства культури у Калинівці було створена сільська бібліотека, книжковий фонд якої налічував 32 книги.

Під час післявоєнної відбудови села, для працівників Київського цегляного заводу було зведено гуртожиток. Цю двоповерхову споруду 1958 р. переобладнали у восьмирічну школу, розраховану на навчання 300 дітей, директором якої спочатку був Шатенко, а потім А. А. Новохат.

На початку 1970-х років у школі працювало 20 учителів, 9 з них мали вищу освіту, 5 — незакінчену вищу, 6 — спеціальну. У школі навчалися 264 учні. Книжковий фонд сільської бібліотеки у 1973 році налічував 8164 книги.

У 1981 р. завдяки керівництву радгоспу-комбінату «Тепличний», було побудовано нове шкільне приміщення. Понад 20 років поспіль цей заклад очолює М. Г. Юрах. У школі працює 50 учителів. Серед педагогічного колективу три вчителі-методисти, 15 мають вищу категорію, решта — спеціалісти І-ІІ категорії.

За період з 1981 до 2001 року школу закінчили 647 учнів, з них 33 із золотими медалями, 21 — із срібними. Вищу освіту здобули 57 учнів.

У 90-х роках ХХ ст. В.Чернишенко придбав у Спілці письменників України майже 5 тисяч книг і подарував їх Калинівській сільській бібліотеці. Станом на червень 1999 року фонд сільської бібліотеки налічував 10021 книгу, 15 назв газетних та 10 журнальних видань.

СпортРедагувати

До 1978 року в селі не було надано переваги жодному виду спорту. Зусиллями місцевого спорторганізатора Олександра Неділько (працював будівельником овочевого комбінату) стали працювати секції з настільного тенісу, волейболу, баскетболу, гандболу, хокею та футболу.

БоксРедагувати

У грудні 1986 року в спортивному комплексі ВАТ «Тепличний» пройшла першість Київської обласної ради ДСТ «Колос» з боксу серед юнаків 1970—1971 і 1972—1973 років народження. Переможців змагань (В. Осипов, О.Шакун, О.Дзінзірук, О.Гудзь, Ю.Вербицький, Ю.Ткаченко, С.Вдовиченко, К.Оряк, О.Матушкін) підготували тренери — майстри спорту Леонід Коварський та Микола Миронець.

1997 року за вагомий внесок у підготовку спортсменів (підготував 80 першорозрядників, 10 кандидатів у майстри спорту, 4 майстри спорту, 1 майстра міжнародного класу і 1 заслуженого майстра спорту з боксу) Л. Коварському присвоєно почесне звання Заслуженого тренера України. У 1997, 1999, 2000 роках Федерація боксу України нагородила Л.Коварського дипломом «Найкращий тренер України».

У серпні 2000 року Київщина взяла участь у перших змаганнях із боксу за програмою Всеукраїнських спортивних ігор, калинівська команда боксерів здобула перемогу в командному заліку. Високий рівень спортсменів відмітили і спеціалісти з боксу у 2010 році, під час ІІ етапу матчевої зустрічі між збірними командами України та Київської області[2].

ФутболРедагувати

У 1986 році футбольна команда ВАТ «Тепличний» вперше виграла Кубок Броварського району з футболу «Золота осінь» і була нагороджена дипломом першого ступеня.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  • Облікова картка[недоступне посилання з квітень 2019]
  • За ред. І. Л. Лікарчука. Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне — К.:Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528с.
  • І. Доцин. Історія поселень броварського краю. Від стародавніх часів і до сьогодення. Книга третя. — Бровари.: Водограй, 2003. — 640с./Сер."Броварська минувшина"/