Казимеж Гілярський
Казимеж Гілярський (пол. Kazimierz Gilarski; нар. 7 травня 1955, Рудоловичі, ПНР — пом. 10 квітня 2010, Смоленськ, Росія) — бригадний генерал Збройних сил Польщі.
| Казимеж Гілярський | |
|---|---|
 | |
| Народження |
7 травня 1955 Рудоловичі, Ґміна Розьвениця, Ярославський повіт, Rzeszów Voivodeshipd, Польська Народна Республіка |
| Смерть |
10 квітня 2010 (54 роки) Смоленськ, Росія Авіакатастрофа під Смоленськом 10 квітня 2010 року |
| Поховання | Військові Повонзки |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Освіта | Q9380812?, National Defence University of Warsawd і General Tadeusz Kościuszko Military University of Land Forcesd |
| Звання | бригадний генерал |
| Нагороди |
          |
 Казимеж Гілярський у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
У 1974–1978 роках був курсантом Вищої офіцерської школи механізованих військ імені Тадеуша Костюшка у Вроцлаві. Професійну військову службу розпочав у 1978 році в штабі Варшавського гарнізону, обіймаючи послідовно посади командира взводу та заступника командира почесної варти. У 1982–1991 роках був помічником начальника відділу військових церемоній та заходів, старшим офіцером та начальником оперативного відділу. Був співавтором Військового церемоніалу.
У 1989 році закінчив Краківський педагогічний університет та аспірантуру з педагогіки у Національній академії оборони.
У 1993 році призначений заступником командира гарнізону та отримав звання полковника. Восени 2005 року став комендантом Варшавського гарнізону. 11 листопада 2006 року отримав звання бригадного генерала[1] та призначений командувачем Варшавського гарнізону.
Загинув 10 квітня 2010 року в катастрофі польського літака Ту-154М у Смоленську.
15 квітня 2010 року маршал Сейму, виконуючий обов'язки Президента Республіки Польща, Броніслав Коморовський, посмернто присвоїв Казимежу Гілярському звання генерала дивізії[2].
24 квітня похований у меморіалі жертв Смоленської катастрофи на Військовому цвинтарі Повозки[3].
Приватне життя ред.
Був одруженим, мав дочку та сина. Цікавився військовою історією, спортом та туризмом. Володів німецькою мовою.
Відзнаки ред.
- Командорський Хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2010)[4]
- Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі (2008)[5]
- Лицарський Хрест Ордена Відродження Польщі (2004)[6]
- Золотий Хрест Заслуги (1999)[7]
- Срібний Хрест Заслуги (1991)
- Срібна Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні» (1988)
- Золота Медаль «За заслуги в обороні країни» (1998)
- Золота Медаль «За охорону національних пам'яток» (2008)
- Почесний знак «Bene Merito» (2009)[8]
- Відзнака парашутиста
- Великий Хрест Ордена Заслуг (2008, Португалія)[9]
- Почесний знак «За заслуги перед Підкарпатським воєводством» (посмертно, 2010)[10]
- Почесний знак «За заслуги перед Варшавою» (pośmiertnie, 2010)[11]
- Почесний громадянин Радзиміна
Примітки ред.
- ↑ M.P. z 2006 r. nr 87, poz. 895
- ↑ Komunikat Nr 161/VI kad. sejm.gov.pl. 16 квітня 2004. Процитовано 17 квітня 2010.
- ↑ Pogrzeb gen. Kazimierza Gilarskiego. interia.pl. 24 квітня 2004. Процитовано 24 квітня 2010.
- ↑ M.P. z 2010 r. nr 40, poz. 587 – pkt 34.
- ↑ M.P. z 2009 r. nr 17, poz. 222 – pkt 1.
- ↑ M.P. z 2005 r. nr 7, poz. 92 – pkt 15.
- ↑ M.P. z 2000 r. nr 5, poz. 89 – pkt 26.
- ↑ Wręczenie przez ministra Radosława Sikorskiego odznaki Bene Merito. msz.gov.pl. 14 listopada 2009. Архів оригіналу за 5 серпня 2012.
- ↑ Chancelaria das Ordens Honoríficas Portuguesas (PDF) (порт.). dre.pt. Процитовано 12 września 2010.
- ↑ Odznaka Zasłużony dla Województwa Podkarpackiego. podkarpackie.pl. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ Zasłużony dla Warszawy”. warszawa.pl. 8 września 2010. Процитовано 16 maja 2012.
Посилання ред.
- Strona DGW [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.] (пол.)