Відкрити головне меню

Казанівський Богдан

український письменник-мемуарист, діяч ОУН

Богда́н Казані́вський (3 лютого 1916, с. Нивиці, нині Радехівський район — † 1 квітня 2017, м. Роквіль, США) — український письменник-мемуарист, діяч ОУН («Тирса», «Щетина»).

Казанівський Богдан
Казанівський Богдан.jpg
Народився 3 лютого 1916(1916-02-03)
Нивиці, нині Радехівський район, Львівська область
Помер 1 квітня 2017(2017-04-01) (101 рік)
м. Роквіль, Flag of the United States.svg США
Громадянство Польща ПольщаУкраїна УкраїнаFlag of the United States.svg США
Діяльність письменник
Партія ОУН

ЖиттєписРедагувати

Народився 3 лютого 1916 року у селі Нивиці, нині в Радехівському районі Львівської області, Україна (тоді Радехівського повіту (Галичина).

Закінчив торговельні курси у Львові, пізніше — технічно-креслярські у США. Працював бухгалтером у Львові, був активним діячем ОУН. Неодноразово заарештовувався владою.

Після завершення початкової освіти з 1932 року працював у повітовому кооперативі в Радехові, в тому часі вступив до ОУН.

Лев Ребет 1933 року його призначив організаційним референтом повітового проводу ОУН на Радехівщині — діяв до 1937.

У квітні 1937 року заарештований польською поліцією. У грудні того ж року засуджений окружним судом у Золочеві до 18 років ув'язнення, строк було зменшено до 12 років.

Вдруге засуджений на процесі у січні-лютому 1938 року в Золочеві, з іншого обвинувачення, але знову за протипольську діяльність в ОУН, присудили 12 років позбавлення волі.

Після початку німецько-польської війни разом з іншими бранцями зумів звільнитися з ув'язнення; повернувся до підпільної діяльності в ОУН, перебував на землях Польщі, окупованих німцями, мав постійні контакти з керівниками ОУН, котрі базувалися в Кракові.

В січні 1940 року поблизу села Бендюга Сокальського району заарештований співробітниками УНКВС при спробі переходу кордону. Півтора року перебував під слідством в тюрмах НКВС, зокрема, у тюрмі «на Лонцького», де пережив важкі допити і тортурування.

28 червня 1941 року йому з групою інших в'язнів вдалося звільнитися з тюрми і уникнути долі багатьох інших, розстріляних співробітниками НКВС без суду під час відступу зі Львова.

Після проголошення Акту відновлення Державності України — виконувач обов'язків тимчасового команданта Львова.

По початку репресій нацистів у 1941—1943 роках був зв'язковим Проводу ОУН(б) у Львові. Виконував доручення, зокрема, І. Климіва «Легенди», М. Лебедя «Рубана», М. Степаняка «Д. Дмитріва».

1944 року виїздить до Західної Європи.

У 1950 р. прибув до США, поселився у Філадельфії, потім переїхав до Бетезда (Меріленд); був членом теренового проводу ОУН.

В 1950—1980-х роках неодноразово виступав з доповідями та спогадами перед українською молоддю.

2005 року був серед дарувальників на Донецьку обласну універсальну наукову бібліотеку.

Помер 1 квітня 2017 року в США.

ТворчістьРедагувати

Автор спогадів «Шляхом легенди» (1975).

ЛітератураРедагувати

ДжерелоРедагувати