Йосиф (Савраш)
Архієпископ Йосиф (у миру Йосип Михайлович Савраш; 27 квітня 1909, с. Черніїв (нині Івано — Франківська область) — 5 червня 1984, Івано-Франківськ) — архиєрей Українського екзархату Російської православної церкви , архієпископ Івано — Франківський і Коломийський.
| Йосиф | |
|---|---|
| Народився |
27 квітня 1909 Черніїв, Тисменицький район, Івано-Франківська область |
| Помер |
5 червня 1984 (75 років) Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Черніїв |
| Діяльність | священник |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Біографія ред.
Народився в греко-католицької сім'ї службовця. У 1927 році закінчив Станіславську гімназію. Богословську науку проходив в Інсбруку (Австрія). 4 вересня 1932 висвячений в сан пресвітера і призначений настоятелем Покровської церкви у м. Станіславі. З 1938 по 1940 рік — настоятель Троїцької церкви в селі Золотому Потоці, Тернопільської області. З 1940 по 1946 рік — настоятель Благовіщенської церкви в Снятині, Станіславської області.
8-10 березня 1946 року — учасник Львівського Собору[1]. Після Собору перейшов у Православ'я. З 1946 року — настоятель Михайлівської церкви в Снятині. 2 серпня 1957 в Печерній церкви Києво — Печерської Лаври був пострижений у чернецтво з ім'ям Йосиф, на честь преподобного Йосипа Печерського, а 3 серпня возведений у сан архимандрита.
4 серпня 1957 у Володимирському соборі Києва хіротонізований на єпископа Станіславського і Коломийського . Чин хіротонії здійснювали: митрополит Київський і Галицький Іоанн (Соколов), архієпископи: Львівський і Тернопільський Паладій (Камінський), Чернігівський і Ніжинський Андрій (Сухенко) ; єпископи: Переяслав -Хмельницький Нестор (Тугай), Кіровоградський і Миколаївський Інокентій (Леоферов), Дрогобицький і Самбірський Григорій (Закаляк).
З 5 березня по 21 травня 1959 по року тимчасово керував Чернівецької єпархією. У 1962 році у зв'язку з перейменуванням Станіслава в Івано — Франківськ, титул змінений на «Івано — Франківський і Коломийський».
11 травня 1963 нагороджений орденом св. князя Володимира.
З 9 жовтня по 9 листопада 1963 тимчасово керував Мукачівсько-Ужгородської єпархією. 5 лютого 1965 возведений у сан архієпископа.
Він активно сприяв утвердженню Православ'я у своїй єпархії. За ревне служіння Церкві Христовій архієп. Йосип нагороджений церковними орденами: св. рівноап. князя Володимира 2 ступеня і Преп. Сергія Радонезького 2-го ступеня.
12 жовтня 1982 звільнений на спокій .
В останні два роки життя, вже перебуваючи на спокої, він продовжував брати активну участь у житті Церкви, ділився зі священиками багатим пастирським досвідом, писав богословські та церковно-історичні роботи.
Помер 5 червня 1984 р.
Відспівування архієпископа Йосипа у Воскресенському кафедральному соборі 7 червня звершив архієпископ Івано — Франківський і Коломийський Макарій (Свистун) у співслужінні багатьох священиків.
Похований у родинній усипальниці в с. Чернієві.
Примітки ред.
- ↑ СПИСОК ЧЛЕНОВ ЛЬВОВСКОГО СОБОРА 1946 ГОДА. www.petergen.com. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
Посилання ред.
- http://zarubezhje.narod.ru/rs/s_257.htm [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Иосиф (Савраш) (рос.)
- ИОСИФ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2011. — Т. XXV. — С. 656-657. — ISBN 978-5-89572-046-2.(рос.)