Йосиф (Баковецький-Мокосій)
Йо́сиф Бакове́цький-Моко́сій гербу Вукри (пол. Józef Bakowiecki-Mokosiej herbu Wukry; пом. перед 22 серпня 1654, Люблін) — український церковний діяч, греко-католицький єпископ Володимирський і Берестейський (1632—1654), василіянин.
| Йосиф Баковецький-Мокосій Józef Bakowiecki-Mokosiej | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1632 — 1654 | ||
| Обрання: | 26 січня 1632 | |
| Церква: | УГКЦ | |
| Попередник: | Йосиф Велямин Рутський | |
| Наступник: | Іван Михайло Потій | |
| Смерть: | перед 22 серпня 1654 Люблін, Річ Посполита | |
Життєпис ред.
Народився на Волині. Виходець з українського шляхетського роду.
Замолоду служив секретарем у польського короля Сигізмунда III Вази протягом 16 років. Пізніше обіймав одну із земських посад у Волинському воєводстві (писар володимирський або скарбник волинський). Вступив до чернечого ордену василіян у Битені (Слонімський повіт у Білорусі), що відкрило йому перспективу для церковної кар'єри. 1619 року після Гедеона Балабана[1] був призначений (а фактично вступив на посаду 18 вересня 1626 р.) архімандритом Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря. 26 січня 1632 року Сигізмунд III Ваза надав йому Володимирську й Берестейську єпископську кафедру, унійний митрополит Київський Йосиф Велямин Рутський висвятив його на єпископа. Дбав про школу у Володимирі-Волинському.
Наполегливо добивався зміцнення позицій Унійної церкви в Україні. Зокрема, він відіграв активну політичну роль у підготовці узгоджувального собору православних і уніятів Речі Посполитої 1629 року у Львові. На сеймі в 1629 році став одним з авторів проєкту конституції щодо цього собору. З його ініціативи в обхід сеймової постанови про скликання церковного собору (для «заспокоєння» православних та уніатів) було прийнято відповідний королівський універсал, в якому йшлося про об'єднання православних з католиками. В часи правління Владислава IV Вази зазнав переслідувань від противників унії, особливо після початку повстання під проводом Богдана Хмельницького.
Дата смерті не є певною, найправдивішою вважається його смерть в Любліні перед 22 серпня 1654 р. На його похороні мав промову домініканець Кипріян Стефановський («Zgromadzonych wód pochwała»), яку він потім надрукував у Кракові, присвятив брату померлого о. Бенедикту (в миру Феліксу Христофору, помер 1658 року) — василіянину, колишньому секретарю канцелярії короля.[2]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Chodynicki K. Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 251; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 251. — ISBN 8304034840. (пол.)
- ↑ Skruteń J. Z. S. W. B. Bakowiecki-Mokosiej Józef (†ok. 1655)… — S. 227.
Джерела ред.
- Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). — К., 1988.
- Жукович П. Н. Материалы для истории Киевского и Львовского соборов 1629 года. — СПб., 1911.
- Малевич А. Древняя жидичинская архимандрия на Волыни. — Почаев, 1905.
- Ks. Józefat Skruteń. Z. S. W. B. Bakowiecki-Mokosiej Józef (†ok. 1655) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 227. — ISBN 8304034840. (пол.)