Йозеф Геслені (угор. Heszlényi József; 24 липня 1890 — 2 червня 1945) — угорський воєначальник, генерал-полковник. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Йозеф Геслені
угор. Heszlényi József
Народився 24 липня 1890(1890-07-24)
Списька Нова Весь, Словаччина
Помер 2 червня 1945(1945-06-02) (54 роки)
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Угорщина
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання генерал-полковник
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Пам'ятний хрест 1912/13
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)
Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)
Орден Заслуг (Угорщина)defaultОфіцерський хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден німецького орла
Командор ордена Корони Італії
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Пам'ятна медаль за визволення Трансильванії

БіографіяРедагувати

Учасник Першої світової війни, після закінчення якої поступив на службу в угорську армію. З 1935 року — начальник 6-ї секції угорського Генштабу, з 1936 року — ад'ютант командувача збройними силами. З 1938 року — командир 23-ї бригади. В 1940 році призначений командиром 2-ї моторизованої дивізії — одного із найкращих з'єднань угорської армії. В 1941-42 роках — начальник служби (з 1942 року — головної служби) постачань Міністерства оборони.

В 1942 році переведений в діючу армію і призначений командиром 4-го армійського корпусу. Після того, як в березні 1944 року німецькі війська фактично окупували Угорщину, Геслені, як воєначальник, якому німці довіряли, був призначений командувачем 3-ї угорської армії. У вересні 1944 року армія Геслені (близько 110 000 осіб) тримала оборону на угорсько-румунському кордоні, але була відкинута радянськими військами у межиріччя Тиси і Дунаю. В кінці грудня 1944 року частина армії була оточена в Будапешті, а решта частин з боями відійшли в Австрію. Покінчив життя самогубством в радянському полоні.

НагородиРедагувати

Нагороди Австро-УгорщиниРедагувати

Нагороди Третього РейхуРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.70 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Attilla Ótott Kovács: Die ungarischen Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes. Scherzer-Militaer-Verlag 2006, ISBN 978-3-938845-02-8, S. 73–91.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2.