Відкрити головне меню

Йоганн Фрідріх I Великоду́шний (нім. Johann Friedrich I. der Großmütige, нар. 30 червня 1503 — пом. 3 березня 1554 року) — 11-й курфюрст Саксонії в 15321547 роках.

Йоганн Фрідріх I Великодушний
нім. Johann Friedrich I. der Großmütige
Йоганн Фрідріх I Великодушний
11-й курфюрст Саксонії
1532 — 1547
Попередник: Йоганн I
Наступник: Моріц I
 
Народження: 30 червня 1503(15030630)
Торгау, Німеччина[1]
Смерть: 3 серпня 1554
Веймар
Віросповідання: лютеранство
Династія: Веттіни
Батько: Йоганн I
Мати: Софія Мекленбург-Шверінська
У шлюбі з: Sibylle of Cleves[d]
Діти: 4 сини

Медіафайли у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з Ернестинської гілки Веттінів. Єдиний син Йоганна I, курфюрста Саксонії, та його першої дружини Софії Мекленбург-Шверінської. Народився 1503 року в Торгау. Через 2 тижні після пологів померла його мати. Освіту здобув під орудою гуманіста Георга Спалатіна, особливо мав значні знання з історії. 1526 року оженився з донькою герцога Клевського. У 1529 році під час відсутності батька, що був на Шпейєрському рейхстазі, керував курфюршеством.

1530 року разом з батьком був на Аусбурзькому рейхстазі, де підписав Аугсбурзького сповідання. 1532 року після смерті батька став курфюрстом Саксонії та герцогом Саксен-Віттенбергу. В інших володіннях його співволодарем став молодший брат Йоганн Ернст.

КурфюрстРедагувати

Він зайняв твердішу і більш рішучу позицію, ніж його батько, на користь Шмалькальденської ліги та поширення лютеранства. 1537 року на раді учасників Шмалькальденської ліги домігся відмови на пропозицію папських легат зібрати генеральну (головну) раду з вирішення релігійних протиріч. 1539 року запровадив нові консисторії для регулювання управління церковним майном.

1541 року брав участь у так званному Регенсбурзькому коллоквіумі, де сталися дебати між католиками і протестантами з метою відновлення релігійного миру в Німеччині. Непоступливість Йоганна Фрідріха I звела нанівець усі зусилля католицьких теологів. В тому ж році відсторонив від посади єпископа Наумбургу католика Юліуса фон Пфлуга, самостійно поставивши протестанта Ніколауса Амсдорфа, що призвело до переходу Наумбурзької єпархії до лютеранства. З 1542 року став одноосібним правителем. 1544 року на рейхстазі в Шпейєрі імператор підтвердив права Йоганна Фрідріха I та його нащадків на курфюршество. 1546 році на Йоганна Фрідріха I була накладена імператорська опала за захоплення разом з іншими членами Шмалькальденської ліги Брауншвейг-Вольфенбюттельского герцогства та його правителя — католика Генріха II.

Секуляризація Йоганном Фрідріхом I духовних володінь в Цейтці і Вірцені призвела до розбрату зі стриєчним братом — Моріцем, герцогом Саксонії, який вийшов з Шмалькальденської ліги.

14 жовтня 1546 року імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург уклав Празький договір з Моріцом Саксонський, пообіцявши тому титул курфюрста. Невдовзі почалася Шмалькальденська війна, в якій Йоганн Фрідріх I спільно з ландграфом Філіппом I Гессенським очолив коаліцію протестантських князів. Втім вони діяли повільно, що дозволило імператору зібрати своє військо. Поступово протестантська армія відступила до Саксонії, а союзники Йоганна Фрідріха I підкорилися Карлу V. У відповідь курфюрст саксонський сплюндрував володіння свого суперника Моріца Саксонського. Втім вже 1547 році, допустивши тактичний прорахунок Йоганн Фрідріх I зазнав нищівної поразки в битві під Мюльбергом, після чого потрапив у полон.

Титул курфюрста Саксонії та всі його землі було передано Моріцу Саксонському. Деякий час імператор планував стратити Йоганна Фрідріха, але капітуляція Філіппа Гессенського в обмін на життя колишнього курфюрства, змусила відмовитися від цього. 1548 року Йоганн Фрідріх вимушений був підписати віттенберзьку капітуляцію, якою зрікався титулу курфюрста, але зберіг номінальний титул герцога саксонського.

ГерцогРедагувати

Залишався в полоні, поки курфюрст саксонський Моріц своїм нападом на імператора поблизу Інсбрука в 1552 році призвів до нової війни з протестантами. За Пассауським договором отримав волю та герцогство Саксонське. 1553 року після смерті брата Йоганна Ернста успадкував герцогство Саксен-Кобург.

1554 року підписано Наумбурзький договір з Августом I, курфюрстом Саксонії, за яким відбувся розподіл володінь, відмова від титулу курфюрства з боку Ернестинської лінії Веттінів (за 100 тис. гульденів), а Йогана Фрідріха було визнано народженим курфюрстом.

Розпочав підготовку для відкриття університету в Єні, але не встиг завершити цю справу. Того ж року Йоганн Фрідріх I помер.

РодинаРедагувати

Дружина — Сибілла, донька Йоганна III де Марка, герцога Клевського і Юліх-Берзького.

Діти:

  • Йоганн Фрідріх II (1529—1595), курфюрст Саксонії в 1554—1556 роках, герцог Саксонії
  • Йоганн Вільгельм (1530—1573), герцог Саксен-Веймарський
  • Йоганн Ернст (1535)
  • Йоганн Фрідріх (1538—1565), герцог Саксен-Гота

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Krömmelbein, Thomas (1987). «Veit Warbeck und die kurzweilige Historia von der schönen Magelone by Gmünder Volkshochschule». Zeitschrift für deutsches Altertum und deutsche Literatur. 116 (2): 67–69
  • Joachim Bauer, Birgitt Hellmann (Hrsg.): Verlust und Gewinn. Johann Friedrich I., Kurfürst von Sachsen (= Bausteine zur Jenaer Stadtgeschichte, 8). Weimar, Jena 2003; ISBN 3-89807-058-1
  • Frank-Lothar Kroll: Die Herrscher Sachsens: Markgrafen, Kurfürsten, Könige 1089—1918. Verlag C. H. Beck 2004, S. 70 ff.