Йоганнес Франц Гартман
Йоганнес Франц Гартман (нім. Johannes Franz Hartmann, ісп. Juan Hartmann; 11 січня 1865 — 13 вересня 1936) — німецький, згодом аргентинський астроном.
| Йоганнес Франц Гартман | |
|---|---|
нім. Johannes Franz Hartmann  | |
 | |
| Народився | 11 січня 1865[1][2] Ерфурт |
| Помер | 13 вересня 1936[1][2] (71 рік) Геттінген, Третій Райх, Німецький Райх |
| Поховання | Геттінгенське міське кладовищеd |
| Країна | .svg){kind=small} Німеччина |
| Діяльність | фізик, астроном, викладач університету |
| Alma mater | Лейпцизький університет Тюбінгенський університет |
| Галузь | астрономія[3], зоря[3] і спектроскопія[3] |
| Заклад | Геттінгенський університет |
| Науковий керівник | Генріх Брунс (математик)d і Wilhelm Scheibnerd[4] |
| Аспіранти, докторанти | Johannes Jungd[4] Леман-Балановська Інна Миколаївна[4] Heinrich Mahnkopfd[4] Otto Kohld[4] Erwein von Aretind[4] Josef Weberd[4] |
| Членство | AV Guestfalia Tübingend Леопольдина KDStV Burgundiad Геттінгенська академія наук |
| Автограф |  |
 Йоганнес Франц Гартман у Вікісховищі | |
Родився в Ерфурті. Освіту здобув і університетах Тюбінгена, Берліна і Лейпціга. У 1891—1896 працював у Лейпцизькій, в 1896—1909 — у Потсдамській обсерваторіях (з 1902 — професор). У 1909—1921 — професор астрономії Геттінгенського університету і директор університетської обсерваторії, в 1921—1935 — директор обсерваторії Ла-Плата (Аргентина).
Основні наукові роботи присвячені спектроскопії і астрономічному приладобудуванню. У 1904 відкрив існування міжзоряного газу: встановив, що лінія поглинання йона кальцію в спектрі подвійної зірки δ Оріона не бере участь в періодичних зсувах решти ліній, і правильно пояснив походження цієї лінії поглинанням у хмарі, розташованої між Сонцем і δ Оріона і містить газоподібний кальцій. Під час протистояння Ероса в 1931—1932 виконав нове визначення сонячного паралакса. Сконструював астрономічні прилади, що набули широкого поширення: спектрофотометр, що носить його ім'я (1899), спектрокомпаратор (1904), універсальний фотометр. Запропонував інтерполяційну формулу для знаходження дисперсії призматичного спектрографа (формула Гартмана). У 1904 році розробив метод точного дослідження якості великих астрономічних об'єктивів за допомогою спеціальної діафрагми (метод Гартмана).
Виявив три астероїди: 965 Анжеліка (4 листопада 1921), 1029 La Plata (28 квітня 1924), 1254 Erfordia (10 травня 1932).
Посилання
ред.- Астронет [Архівовано 18 липня 2010 у Wayback Machine.]