Йоанна (герцогиня Дураццо)
Йоанна Дураццо (1344 — 20 липня 1387) — старша дочка Карла, герцога Дураццо, та його дружини Марії Калабрійської. Йоанна стала герцогинею після смерті свого батька в 1348 році, коли їй було всього чотири роки. Належала до дому Анжу-Дураццо.
| Йоанна | |
|---|---|
| Народилася |
1344[3] Конш-ан-Уш |
| Померла |
20 липня 1387[1][2] Неаполь, Неаполітанське королівство |
| Поховання | Сан-Лоренцо-Маджоре |
| Діяльність | політична діячка |
| Титул | герцог і герцогиня[d] |
| Рід | Анжуйська династія Капетингів |
| Батько | Charles, Duke of Durazzod |
| Мати | Maria of Calabriad |
| Брати, сестри | Agnes of Durazzod і Margaret of Durazzod |
| У шлюбі з | Robert IV of Artois, Count of Eud і Louis, Duke of Durazzod |
Вона правила як герцогиня Дураццо[4] у 1348—1368 роках. Двічі вийшла заміж; спочатку за Луї Наварського, а потім за Роберта IV Артуа, графа д'Е.
Біографія ред.
Батько Йоанни помер у 1348 році, і вона стала його наступницею, будучи найстаршою дитиною, що вижила. Однак Йоанна залишилася в Неаполі, а не поїхала в Дураццо.[5] Саме тут вона була заручена зі своїм двоюрідним братом Крлом Мартелом, сином королеви Жанни. Карл Мартел був спадкоємцем в Угорщині через відсутність спадкоємців чоловічої статі. Хлопчика перевезли до Угорщини, але заручини були розірвані, коли хлопець помер близько 1348 року в Угорщині.[6]
У 1365 році у віці двадцяти одного року Йоанна вийшла заміж за свого першого чоловіка Луї Наварського, який став герцогом Дураццо на праві своєї дружини. Він був сином Жанни II Наварської. У 1368 році Дураццо захопив Карл Топія. Йоанна та її чоловік негайно почали планувати відвоювання не тільки Дураццо, але й усіх земель колишнього Анжуйського Албанського королівства, завойованого болгарською династією Срацимирів у 1332 році. Їм вдалося заручитися підтримкою брата Луї Карла II Поганого та короля Франції Карла V. У 1372 році Луї привів найманців, які воювали з ним під час війни у Франції, щоб допомогти їм взяти Дураццо. Їхні ряди значно розширилися в 1375 році з новобранцями безпосередньо з Наварри. Збереглося багато документів, які розповідають про складну природу військового планування та інженерії, яка була здійснена для забезпечення успіху. У середині літа 1376 року вони захопили місто. Незабаром Луї помер.[7] Дітей у Луї та Йоанни не було. Йоанна так і не повернула повний контроль над Дураццо, і до 1385 року місто знову було в руках Карла Топія.
Близько 1376 року Йоанна вдруге вийшла заміж за Роберта IV Артуа, графа д'Е. 20 липня 1387 року Джоанна і Роберт під час перебування в Кастель-дель-Ово в Неаполі були отруєні[8] за наказом сестри Йоанни Маргарети.
Йоанна похована в Сан-Лоренцо в Неаполі.
Примітки ред.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Women In Power (1300—1350). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 червня 2022.
- ↑
Cawley, Charles, Sicily, Medieval Lands, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
{{citation}}: Cite має пусті невідомі параметри:|1=,|HIDE_PARAMETER8=,|HIDE_PARAMETER6=,|HIDE_PARAMETER7=,|HIDE_PARAMETER1=,|HIDE_PARAMETER5=та|HIDE_PARAMETER4=(довідка), Шаблон:Self-published inline[неякісне джерело] - ↑ Medieval Lands
- ↑ Setton, Kenneth M. (general editor) A History of the Crusades: Volume III — The Fourteenth and Fifteenth Centuries. Harry W. Hazard, editor. University of Wisconsin Press: Madison, 1975.
- ↑ Joanna of Durazzo. Архів оригіналу за 20 вересня 2004. Процитовано 8 червня 2022.