Відкрити головне меню

Зіґмунт Качковський
пол. Zygmunt Kaczkowski
Zygmunt Kaczkowski.PNG
Псевдо Ein Pole
Народився 2 травня 1825(1825-05-02)
Кам'янка Волоська (нині неіснуюче село на території Жовківського району Львівської області України
Помер 7 вересня 1896(1896-09-07) (71 рік)
Париж
Поховання
Громадянство
(підданство)
Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність прозаїк, публіцист, поет,
Alma mater Лейпцизький університет
Львівський університет
Віденський університет
Мова творів польська
Жанр історичний
Рід Q63531648?
Нагороди Legion Honneur Chevalier ribbon.svg

Зіґмунт Качковський у Вікісховищі?

Зіґмунт Качковський (пол. Zygmunt Kaczkowski; *2 травня 1825, Кам'янка Волоська (нині неіснуюче село на території Жовківського району Львівської області України) — †7 вересня 1896, Париж) — відомий галицько-польський прозаїк, публіцист і поет, діяч національно визвольного руху XIX століття.

Зміст

БіографіяРедагувати

Представник шляхетського роду герба Помян. Народився в сім'ї керівника маєтком графа Фредро.

Відвідував лекції з філософії та філології в університетах Львова, потім Відня і Лейпцига.

Захопився революційними ідеями і в 1845 разом з батьком взяв участь у Краківському повстанні. Після його поразки схоплений і доставлений селянами австрійській владі, поміщений у в'язницю на два роки. У червні 1847 засуджений до смертної кари. Від смерті його врятувала революція 1848 в Угорщині. Події 1848 призвели до його звільнення, але перебування у в'язниці і, особливо, «Галицька різанина», сильно вплинули на політичні погляди Качковського — він вийшов з неї консерватором.

У 1855 виїхав до Парижа, але через три роки повернувся в Галичину до Львова.

У своїх історичних повістях Качковський живими фарбами малював веселе, безтурботне, шалене і розгульне життя галицьких дворян в кінці XVII і початку XVIII століть, коли бенкети, весілля, з'їзди, судові процеси, поєдинки, чвари, часто вирішуються справжніми битвами, і, нарешті, міжусобна війна між різними політичними партіями були головним заняттям дворянського стану. У 1850-х його романи користувалися величезною популярністю. Але демократичні ідеї все більше і більше знаходили собі прихильників серед поляків, наділення селян землею змінило умови життя дворян — і Качковський швидко перейшов в розряд тих знаменитостей, яких всі знають, але яких ніхто більше не читає.

У 1861 у Львові він почав видавати газету «Голос» (пол. «Głos»), на сторінках якої надрукував промову Агатона Ґіллера «Послання до всіх співвітчизників на польських землях», за що був звинувачений владою Австро-Угорщини в державному злочині, його видання було закрито, а сам він потрапив у в'язницю. У жовтні 1861 Качковський був засуджений до семи років суворого тюремного ув'язнення, але вже в грудні 1862 помилуваний указом імператора Франца Йосипа I. Брав участь в Січневому польському повстанні 1863.

У листопаді того ж року була перехоплена зашифрована урядова депеша з Львова до Відня, зі змісту якої стало зрозуміло, що Зіґмунт Качковський є таємним агентом австрійської влади. 21 січня 1864 відбувся таємний громадський суд, який засудив його до позбавлення дворянської честі і вигнання, проте Національний уряд, який керував повстанням — рішення суду не затвердив. Незабаром Качковський відправився в Париж і там зробив дипломатичну кар'єру, зайнявся фінансовими операціями, на які придбав чималий спадок. Був нагороджений орденом Почесного легіону. Тільки в останні роки життя він знову повернувся до літератури, але без особливого успіху.

У 1920 на підставі архівних матеріалів було встановлено, що Качковський дійсно був таємним платним австрійським агентом, що продовжував займатися своєю діяльністю не тільки в Галичині і Відні, а й у Франції.

ТворчістьРедагувати

На початку творчого шляху писав патріотичні вірші (в тому числі у в'язниці). Потім опублікував позитивно відмічені критиками розповіді і романи на історичні і моральні теми.

Зібрання творів Качковського, до якого увійшли далеко не всі його романи, було видано у Варшаві в 1874-1875.

Вибрані твориРедагувати

  • «Bitwa o chorążankę»
  • «Kasztelanice Lubaczewscy»
  • «Pierwsza wyprawa pana Marcina»
  • «Gniazdo Nieczujów»
  • «Swaty na Rusi»
  • «Murdelio»
  • «Mąż szalony»
  • «Grób Nieczui»
  • «Olbrachtowi rycerze»
  • «Starosta Hołobucki»
  • «Wasi ojcowie»
  • «Bracia ślubni»
  • «Anuncjata»
  • Moj pamiętnik z lat 1833—1843 (1899).

ДжерелаРедагувати