Відкрити головне меню

Зіф — біблійний та історичний термін, що позначає:

  • два однойменних давніх міста в Юдеї:
    • одне на півдні на кордонах земли Едомської (Нав 15:24);
    • друге в кількох милях від Хеврону, в країні нагорній (Нав 15:55). Це місто, найвірогідніше, було укріплене Ровоамом (2Пар 11:8). Приблизно в п'яти кілометрах від Хеврону й зараз знаходиться пагорб під назвою: Течль-Зіф.
  • пустелю (частину Юдейської пустелі) в районі другого міста Зиф (1Цар 23:14-25). В цій пустелі переховувався Давид, що зберігався втечею від Саула. В цій пустелі усамітнився й помер святий Євфимій Великий.
Мешкали в другому місті та пустелі — зіфеї (1Цар 23:19). Згідно біблійної історії, жили зіфеї, біля пустелі Маон та гори Карміла, що відрізнялися своїм лицемірством по відношенню до Давида в часи його перебування в пустелі, прикриваючись дружбою, а самі двічи доносили про його месцеперебування Саулу, й тим наражали його на велику небезпеку, від якої він врятувався вперше випадково, а вдруге завдяки сорому та покуті самого Саула. Псалом 53, написаний Давидом з приводу рятування від небезпеки, прославляє Бога за допомогу і благодіяння до нього.
  • біблійний персонаж, один з чотирьох синів Іегалелела (1 Пар. 4:16).

ДжерелаРедагувати

Енциклопедія архімандрита Никифора [1]рос.