Відкрити головне меню

Володимир Петрович Зінченко (10 серпня 1931, Харків — 6 лютого 2014[1], Москва) — радянський і російський психолог, один з творців інженерної психології в Росії, кандидат психологічних наук (1957), доктор психологічних наук (1967), професор (1968), академік Російської Академії Освіти (1992), віце-президент Товариства психологів СРСР (1968—1983 рр.), заступник голови Центру наук про людину при Президії АН СРСР (з 1989), іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (1989), член редколегії наукового журналу «Вопросы психологии».

Зінченко Володимир Петрович
ZinchenkoVP.jpg
Народився 10 серпня 1931(1931-08-10)
Харків, Українська СРР, СРСР
Помер 6 лютого 2014(2014-02-06) (82 роки)
Москва, Росія
·хвороба
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність психолог
Галузь Інженерна психологія, Ергономіка і Психологія розвитку
Alma mater філософський факультет МДУ[d]
Науковий ступінь доктор психологічних наук
Науковий керівник Запорожець Олександр Володимирович
Заклад Moscow State Institute of Radio-engineering Electronics and Automation[d]

Представник сімейної династії відомих психологів (батько — Петро Іванович Зінченко, сестра — Тетяна Петрівна Зінченко).

Зміст

ОсвітаРедагувати

В. Зінченко у 1953 році закінчив відділення психології філософського факультету МДУ.

Наукова діяльністьРедагувати

З 1960 і до 1982 року В.Зінченко працював у Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова. У 1970 році він став організатором і, відповідно, першим завідувачем кафедри психології праці та інженерної психології МДУ.

В 1969—1984 роках паралельно очолював відділ ергономіки ВНДІ технічної естетики ДКНТ СРСР. З 1984 року — завідувач кафедри ергономіки Московського інституту радіотехніки, електроніки та автоматики, професор Самарського Державного педагогічного університету.

Сфера наукових досліджень — теорія, історія і методологія психології, психологія розвитку, дитяча психологія, експериментальна когнітивна психологія, інженерна психологія та ергономіка.

З 27 травня 2011 року — почесний доктор Тартуського університету.

Наукова досягненняРедагувати

В. Зінченко — експериментально досліджував процеси формування зорового образу, впізнання та ідентифікації елементів образу та інформаційну підготовку рішень.

Він:

  • представив варіант функціональної моделі зорової короткочасної пам'яті, модель механізмів візуального мислення як компонента творчої діяльності;
  • розробив функціональну модель структури предметного дії людини;
  • розвинув вчення про свідомість як функціональному органі індивіда.

Його праці зробили істотний внесок у справу гуманізації сфери праці, особливо у сфері інформаційних комп'ютерних технологій, а також у гуманізацію системи освіти.

В. П. Зінченко — автор близько 400 наукових публікацій. Понад 100 його робіт видані за кордоном, у тому числі 12 монографій англійською, німецькою, іспанською, японською та іншими мовами.

Основні наукові праціРедагувати

Мемуари і спогадиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сообщение на сайте мгппу. Архів оригіналу за 17 липень 2017. Процитовано 17 липень 2017. 

ПосиланняРедагувати

  • Стаття на сайті факультету психології МДУ