Відкрити головне меню

Зубані́ — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення становить на 1 січня 2011 року становить 454 особи. Село є центром Зубанівської сільської ради. Також раді підпорядковані села: Романівка та Руда. День села — 21 вересня[1].

село Зубані
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Зубанівська сільська рада
Код КОАТУУ 5320683201
Основні дані
Населення 454[1]
Площа 2,619 км²
Густота населення 203,82 осіб/км²
Поштовий індекс 39010
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°32′47″ пн. ш. 33°33′46″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 33.56278° сх. д. / 49.54639; 33.56278Координати: 49°32′47″ пн. ш. 33°33′46″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 33.56278° сх. д. / 49.54639; 33.56278
Середня висота
над рівнем моря
83 м
Водойми Хорол
Місцева влада
Адреса ради 39010 , Полтавська обл., Глобинський р-н, с.Зубані , тел. 39-7-42
Карта
Зубані. Карта розташування: Україна
Зубані
Зубані
Зубані. Карта розташування: Полтавська область
Зубані
Зубані
Мапа

Зубані у Вікісховищі?

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село Зубані знаходиться на лівому березі річки Хорол за 36 км від райцентру та за 40 км від залізничної станції Глобине. Вище за течією за 6 км розташовано село Радалівка, нижче за течією за 1,5 км розташовано село Романівка, на протилежному березі — село Іванове Селище. Довкола села проходить декілька іригаційних каналів. Селом проходить автомобільна дорога Т 1717.

Загальна площа населеного пункту — 261,9 га.

ІсторіяРедагувати

На карті Боплана (середина XVII століття) поселення позначене як Зубанівка. У 2-й половині 17 — початку 18 століття відноситься до Остап'ївської сотні Миргородського полку[1].

До 1708 року Зубані були власністю бунчукового товариша А. Д. Горленка, що як співучасник Івана Мазепи був заарештований царським урядом, а маєтки його конфісковані. До 1716 року село знаходилось у володінні хорольського сотника Келеберди та остапівського сотника Яреми Юфименка[1].

У 1716 році Данилом Апостолом пожалуване синові А. Д. Горленка, бунчуковому товаришеві А. А. Горленку. На той час у Зубанях налічувалось 80 дворів, у 1726 — 97 дворів. Частину жителів села становили вільні козаки та кріпаки Пивгородського Миколаєвського монастиря. 1781 року у селі — 219 дворів: з цього ж року, з ліквідацією полкового устрою, було віднесено до Говтвянського повіту Київського намісництва. 1787 року в Зубанях записано 709 душ чоловічої статі. з 1802 року село у складі Хорольського повіту Полтавської губернії, з 2-ї половини XIX століття стає центром Зубанівської волості. За переписом 1859 року у Зубанях — 221 двір, 2225 жителів, церква Богородиці з дзвіницею, при якій існувала бібліотека. У 1900 році в Зубанях була козацька сільська громада, яка налічувала (з прилеглими хуторами) 392 двори, 3216 жителі, існувала земська та церковно-парафіяльна школа[1].

Відбувалося 5 ярмарків на рік. З 1900 року працювала олійниця, у 1904 році засновано цегельний завод В. М. Ковніра. У 1910 році у селі — 285 дворів, 1 628 жителів[1].

Радянська окупація розпочалась в січні 1918 року. 7 березня 1923 року Зубані стають як центр сільської ради, увійшовши до складу Семенівського району Кременчуцького округу. 1 725 жителів (1923 р.) У 1926 році — 346 дворів, 1 746 жителів.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 201 житель села загинув від голоду.[2]

З 1935 Зубані віднесено до складу Великокринківського району[1].

У період німецької окупації (14.09.1941-23.09.1943) німці стратили 12 жителів села, вивезли на примусові роботи 87 чоловік[1].

З 1964 року центральна садиба колгоспу «Іскра» (зерно-тваринницьке направлення, технічні культури), відділення зв'язку та ощадбанку, дитячий садок, будинок побуту, середня школа, лікарня, ветдільниця, аптека. Будинок культури на 350 місць, бібліотека. Село радіофіковане в 1960 році, електрифіковане у 1970 році. 1960 року закладено парк, 1975 року прокладено дорогу з твердим покриттям[1].

НаселенняРедагувати

Населення станом на 1 січня 2011 року становить 454 особи[1].

  • 1716 — 80 дворів
  • 1726 — 97 дворів
  • 1781 — 219 дворів
  • 1787 — 709 душ чоловічої статі
  • 1859 — 221 двір, 2225 жителів
  • 1900 — 392 двори, 3216 жителі (з прилеглими хуторами)
  • 2001 — 534 жит.
  • 2011 — 454 жит., 179 дворів

ЕкономікаРедагувати

Сільськогосподарські підприємства: ВП АФ «Лан-2007» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», ПСГП «Зубані», СФГ «Оріон», СФГ «Шанс»[1].

Назва підприємства П. І. Б. керівника,
телефон
Вид
діяльності
Загальна площа
земель, га
Кількість працюючих,
чол.
1
ВП АФ «Лан-2007»
ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт»
Хвостенко Валентин Віталійович Вирощування зернових, технічних культур, розведення ВРХ та свиней, надання послуг в рослинництві і тваринництві 1747,393 64
2
ПСГП «Зубані» Петракій Олег Васильович Вирощування зернових, технічних культур і надання послуг в рослинництві 2
3
СФГ «Оріон» Олефір Віктор Миколайов Вирощування зернових, технічних культур, надання послуг в рослинництві і облаштування ландшафту 349,3265 11
4
СФГ «Шанс» Костенко Сергій Антонович Вирощування зернових, технічних культур 109,93 1

ОсвітаРедагувати

Працює[1]:

  • Зубанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

МедицинаРедагувати

У селі є[1]:

  • Зубанівська лікарська амбулаторія
  • Зубанівська дільнична лікарня ветеринарної медицини

КультураРедагувати

Діють такі заклади культури[1]:

  • Зубанівський будинок культури
  • сільська бібліотека

ІнфраструктураРедагувати

Село газифіковане. Зараз на території села діють[1]:

  • Поштове відділення зв"язку
  • 4 магазини
  • Зубанівське відділення Кременчуцького міжрегіонального управління водного господарства

Архітектурні, історичні та археологічні пам'яткиРедагувати

  • 1958 року встановлено пам'ятник воїнам-односельцям, що полягли (116 чоловік) на фронтах Другої світової війни[1].
  • У селі — братська могила трьох радянських воїнів які загинули в 1943 році під час визволення села від німців[1].

ОсобистостіРедагувати

ТакожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Зубанівська сільська рада — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  3. Федоренко Василій Володимирович на сайті «Герої країни» (рос.) (укр.)