Зсідання крові

Коагуля́ція (гемокоагуля́ція, зсіда́ння крові, рідше згортання крові) — одна із ланок гемостазу, що є складним поетапним процесом («коагуляційний каскад») утворення білка фібрину в крові, що призводить до формування згустка (тромба), унаслідок — кров набуває сироподібної консистенції (переходить з рідкого у гелеподібний стан). Цей процес — природний захист організму від утрати великих обсягів крові внаслідок ран та інших порушень цілісності судин в складі будь-яких тканин організму (наприклад, шкіри, слизових оболонок тощо). Коли відбувається процес руйнування стінки судини, біля місця травми збираються тромбоцити, виділяють тромбопластин, який разом із протромбіном, кальцієм і вітаміном К сприяють утворенню фібрину. Унаслідок цього відбувається процес утворення мереж фібрину, які затримують формені елементи крові. Такий згусток називається тромбом, а процес коагуляції займає близько 5 хвилин.

Схема взаємодії факторів згоратння крові

Фактори зсідання крові

У плазмі крові у вільному стані міститься багато сполук, що беруть участь у процесі зсідання крові.

Ці фактори зафіксовані у всіх формених елементах крові (тромбоцитах, еритроцитах, лейкоцитах). За міжнародною номенклатурою плазменні фактори згортання крові позначаються римськими цифрами з урахуванням хронології їхнього відкриття. Усі ці фактори можна розділити на дві групи:

• ферменти — фактори XII, XI, X, VII, II
• неферменти — фактори I, IV, V, VIII

Причому, якщо фактор I є білком фібриногеном, який виконує важливішу функцію у формуванні згустку крові, то інші (IV, V, VIII) є активаторами ферментативних процесів.

Цифрові позначення за міжнародною номенклатурою та Синоніми:

I Фібриноген

II Протромбін, Тромбін

III Тканинний тромбопластин

IV Іони кальцію (Ca²⁺)

V Проакцелерин, лабільный фактор

VII Проконвертин, аутопротромбін I

VIII Антигемофільний глобулін (АГГ, англ. AHF, F8)

IX Фактор Крістмаса, плазмовий компонент тромбопластину, аутопротромбін II, (англ. F9)

X Фактор Стюарта-Прауера, протромбіназа, аутопротромбін III

XI Плазмовий попередник тромбопластину, (англ. F11)

XII Фактор Хагемана, контактний фактор, (англ. HAF)

XIII Фібрин-стабілізуючий фактор, фібриназа

Стадії коагуляції

Розрізняють стадії коагуляції:

• 1 стадія — прихована коагуляція. На цій стадії частки укрупнюються, але ще не втрачають свою седиментаційну стійкість.
• 2 стадія — явна коагуляція. На цій стадії частки втрачають свою седиментаційну стійкість. Якщо щільність частинок більше щільності дисперсійного середовища, утворюється осад.

Фази зсідання крові

• Перша фаза — утворення кров'яного і тканинного тромбопластину (триває 3-5 хвилин, у той час як дві наступні — 2-5 секунд).
• Друга фаза — перехід протромбіну в тромбін.
• Третя фаза — утворення фібрину.

Процес зсідання крові починається внаслідок контакту з чужорідною поверхнею — пошкодженою стінкою судини. У 1-й фазі — фазі утворення тромбопластину — відбуваються дві паралельні реакції: утворення кров'яного тромбопластину (внутрішня система гемостазу) і утворення тканинного тромбопластину (зовнішня система гемостазу).

Перехід протромбіну в тромбін (друга фаза зсідання) відбувається під впливом кров'яного і тканинного тромбопластину.

3 фаза — утворення фібрину відбувається у три етапи: спочатку внаслідок ферментативного процесу утворюється профібрин, потім після відщеплення фібропластина А і В — фібрин-мономер, молекули якого в присутності іонів СА4 піддаються полімеризації.

Ця фаза завершується за участю XIII фактору плазми та 2-го фактора тромбоцитів. Весь процес закінчується ретракцією утвореного згустку.

Такий механізм плазмового гемостазу. Однак наявність тільки такої системи зробило б небезпечним виникнення внутрішньосудинного зсідання крові. Для запобігання цього існує ряд механізмів: У звичайному стані всі фактори згортання перебувають у неактивному стані. Для запуску процесу необхідна активація фактора Хагемана (XII).

Крім про-коагулянтів існують і інгібітори процесу гемостазу. Універсальний інгібітор, що впливає на всі фази зсідання, — гепарин, що продукується огрядними клітинами, в основному в печінці.

Фібринолітична система — частина антизсідальної системи крові, яка забезпечує лізис утворених згустків фібрину.

Рівновага перерахованих систем призводить до того, що в нормі кров спокійно тече по судинах і внутрішньосудинних тромбів практично не утворюється, хоча постійно йде розвиток пристінкового фібрину.

При кровотечі у місці травми судинної стінки швидко утворюється тромбоцитарний згусток, на який «сідає» фібрин. Це призводить до досить надійного гемостазу. Таким чином досить швидко зупиняється кровотеча з дрібних судин. Якщо ж організм самостійно не справляється з кровотечею, доводиться вдаватися до штучних методів його зупинки.

Метод визначення швидкості коагуляції

• Тривалість кровотечі за Дюке (інколи Дунке) — 2-5 хв
• Тривалість кровотечі за Айві — 2-7 хв
• ШОЕ — швидкість осідання еритроцитів
• Час згортання крові за Лі-Уайтом, кров швидко забирається в 3 силіконові пробірки. Обсяг крові — 1 мл в кожну пробірку. Кров нагрівають до 37 ° С і нахиляють. Як тільки при нахилі кров перестає рухатися при русі пробірки, процес вважається закінченим. Час згортання по Лі-Уайту становить 5-10 хв.
• Час згортання крові - МО (міжнародні одиниці)
• Час згортання крові в краплі (за методом Моравіца)
• Методом за Мас-Магро — припускає нанесення краплі крові на скло, покрите парафіном і вазеліновим маслом. Після видування краплі крові на скло, через хвилину її забирають назад, потім знову видувають, таким чином, на той момент, коли кров загусне, її вже неможливо буде зібрати в рідкому вигляді. Таким чином, від першої краплі на скло, до повного згортання крові повинно пройти близько 12 хвилин — це вважається нормою для здорової людини. Існує ще близько 30-ти способів визначення часу зсідання крові, які можуть займати від декількох хвилин до години.
• Коагулограма — метод лабораторного дослідження крові з метою встановлення стану згортальної системи.

Коагулограму слід проводити під час вагітності, після операційного втручання, довготривалого приймання сильнодіючих лікарських препаратів, при захворюваннях імунної системи, печінки, судин. У багатьох випадках порушення коагуляції довгий час не має жодних симптомів, ховаючи в собі потенційну небезпеку, тому даний аналіз обов'язково необхідно проводити у разі рекомендації лікаря.

• Тромбоеластограма (еластограма, тромбоеластографія (ТЕГ))

Результати відхилення коагуляції

Причини, які призводять до коагулопатій різноманітні, серед них можна виділити найчастіші: Серйозна нестача плазмових факторів (IX, VIII, XII, I факторів, які входять в протромбіновий комплекс). Спадкові порушення згортання. Порушення утворення та зсідання фібриногену, ураження та захворювання печінки. Лікування гепарином та іншими препаратами, що перешкоджають згортанню крові. Антикоагулянти, що знаходяться в кровоносній системі.

Серед захворювань, наприклад:

• Гемофілія — спадкове захворювання, унаслідок якого кров не зсідається, і людина може померти від крововиливу при незначній травмі.
• Апластична анемія — захворювання, для якого характерне пригноблення або припинення дозрівання і зростання всіх клітинних ліній, що знаходяться в кістковому мозку. Причинами даного захворювання можуть бути отруєння сильнодіючими препаратами, інфекції, випромінювання і т. д.
• При деяких печінкових захворюваннях.

Знижена здатність згущуватися крові може бути небезпечна тривалими кровотечами, в тому числі внутрішнім, що може призводити до летального результату.

Головною небезпекою підвищеної коагуляції — є виникнення тромбів, закупорки судин і інших неприємностей, зв'язаних зі згущенням крові. Під час вагітності дане відхилення може призвести до поганого постачання плаценти киснем і корисними поживними речовинами, навіть викликати передчасні пологи, тому нерідко вагітним жінкам призначають препарати, що розріджують кров. Виникнення тромбів може приводити до найбільш негативних наслідків: від інсультів і інфарктів аж до летального результату.

Див. також

• Гемостаз

Джерела

• Фізіологія/ 2-ге видання: Підручник для ВМНЗ IV р.а. за ред. Шевчук В. Г. та ін..- Вінниця:Нова книга, 2015.- 448 с. ISBN 978-966-382-532-8 (с.279-285) Ел.джерело Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.
• Губський Ю.І. Біологічна хімія: Підручник.– Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с. Ел.джерело Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine. ISBN 966-7364-41-0 (С.432-440)
• Клінічна фізіологія: підручник (ВНЗ III—IV р. а.) / В.І.Філімонов.- ВСВ «Медицина», 2012. - 736 с. ISBN 978-617-505-192-4 (С.203-227 :Гемостаз і його порушення)
• blood easy: Coagulation Simplified… Lesley Black and others. Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine., 2013. - 47 p.

Література

• Патологічні інгібітори згортання крові: поширення, діагностика, клінічні прояви та лікування. Красівська В.В., Стасишин О.В.// Український медичний часопис. - № 4 (90) – VII/VIII, 2012. Ел.джерело Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.

Посилання

• СУДИННО-ТРОМБОЦИТАРНИЙ ГЕМОСТАЗ. КОАГУЛЯЦІЙНИЙ ГЕМОСТАЗ. ПРОТИЗСІДАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ, І ФІБРИНОЛІЗ. Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine., лекція
• ГЕМОСТАЗ Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.| ЧАС ЗГОРТАННЯ КРОВІ Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine. //Фармацевтична енциклопедія