Вікіпедія

Зоц Ігор Олексійович

І́гор Олексі́йович Зоц (нар. 8 жовтня 1961(19611008), с. Малинівка, Покровський район Донецької області) — український журналіст, головний редактор газети «Донеччина» (з 1992). Відповідальний за випуск тижневика «Слово Просвіти» (з травня 2023)[1].

Ігор Олексійович Зоц
Народився 8 жовтня 1961(1961-10-08) (62 роки)
Красноармійський район, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст
Відомий завдяки журналіст, редактор
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Членство Національна спілка журналістів України
Батько Олексій Антонович (1919)
Мати Поліна Тарасівна (1920)
Діти син Сава (1992)
Нагороди Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1985
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зоц.

Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис ред.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1980—1985).

Працював завідувачем відділу Красноармійської міськрайонної газети «Маяк» (09.1979—08.1980). З вересня 1985 року — кореспондент, заступник редактора, головний редактор газети «Радянська Донеччина» (з 1991 — «Донеччина»).

У 2014 році змушений був покинути Донецьк.

З травня 2023 — відповідальний за випуск тижневика «Слово Просвіти»[1].

Творчість ред.

Автор статей переважно в друкованій пресі.

Співавтор книжки «Наш „Рідний край“» / І. О. Зоц, В. С. Шептуха. — Донецьк: Каштан, 2008. — 448 c.: фотоіл. — ISBN 978-966-427-091-2

Громадська діяльність ред.

Керівник представництва ВБФ «Журналістська ініціатива» в Донецькій області (з 2015)[2].

Нагороди, відзнаки ред.

  • Лауреат Республіканської премії ЛКСМУ (1985)
  • Нагороджений іменним годинником Президента України (2015)[3]
  • Відзнака «Симон Петлюра. Журналістика і Державність» (2021)[4]
  • Переможець у творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022»[5]

Примітки ред.

  1. ↑ а б «Слово Просвіти», ч. 21, 25-31 травня 2023, с. 16 (вихідні дані)
  2. ↑ Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». З ювілеєм, «Донеччино»!. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
  3. ↑ Журнал «Журналіст України», 2015, № 7 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
  4. ↑ Кримчан нагороджено медаллю Симона Петлюри. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
  5. ↑ Нагороджено переможців творчого конкурсу «Інформаційна передова-2022»

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зоц_Ігор_Олексійович&oldid=40631472