Зо́ндський шельф[1] (англ. Sunda Shelf) — геологічно є продовженням континентального шельфу, в Південно-Східній Азії. Під час інтергляціалів затоплюється Південно-Китайським морем, яке ізолює від материка острови Борнео, Суматра, Ява і низку дрібних островів[2].

Map of Sunda and Sahul.png

Загальні відомостіРедагувати

Під час льодовикового періоду, рівень моря падає, і великі терени на Зондському шельфі перетворюються на болотисту рівнину[3]. У морях і затоках, які покривають Зондський шельф глибина становить менше ніж 100 м.

Крутий підводний схил відокремлює Зондський шельф від Філіппін, Сулавесі і Малих Зондських островів. Межа, що проходить між островами Балі та Ломбок, утворює різку зміну фауни, і відома як лінія Воллеса.

Затоплені річкові системиРедагувати

 
Мапа ймовірної берегові лінії у Південно-Східній Азії та нині затоплені річкові системи, при рівні моря -120 м порівняно з сучасним. Цей рівень був досягнутий під час останнього льодовикового максимуму

Палеорічкові системи Зондського шельфу — величезна затоплена річкова система, яка є подовженням сучасних річкових систем. Під час останнього льодовикового максимуму чотири окремі водозбірні системи утворювали річки Малакки, Сіаму та Сундаленду.[4]

  • Сіамська річкова система складалася з північного та західного русла. Північне русло є продовженням річки Чаопхрая та дренувала суходіл сьогоденної Сіамської затоки. Західне русло, було утворено з річок центральної Суматри, протікала через Сінгапурську протоку перед тим, як з'єднатися з північним річищем, і далі скидала води в Південно-Китайське море.
  • Річкова система Малаккської протоки була утворена злиттям річок північно-східної Суматри та заходу півострова Малакка, впадаючи в Андаманське море.
  • Північнозондська річкова система, або річкова система Моленграфа[en], була названа на честь голландського біолога та геолога, який мандрував регіоном наприкінці XIX століття і вперше запропонував існування цієї річкової системи на основі його досліджень Борнео.[5] Річка, що виникала між островами Белітунг та Борнео, протікала в північно-східному напрямку, де вона збирала води з деяких річок Центральної Суматри та річок Західного та Північного Борнео, перш ніж впадала в Південно-Китайське море між островами Північна Натуна та Південна Натуна[en].[6][7]
  • Східнозондська річкова система дренувала північну Яву та південне Борнео, впадаючи в східному напрямку між Борнео та Явою в Яванське море[8].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ПІВДЕННО-КИТАЙСЬКЕ МОРЕ. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.. 
  2. Zvi Ben-Avraham, "Structural framework of the Sunda Shelf and vicinity" Structural Geology (January 1973) abstract.
  3. The rise of sea level during a meltwater pulse 14.6 to 14.3 kbp was as much as 16 meters within 300 years. Till Hanebuth, Karl Stattegger and Pieter M. Grootes, "Rapid Flooding of the Sunda Shelf: A Late-Glacial Sea-Level Record", Science 288 12 May 2000:1033-35.
  4. Voris, Harold K. (September 2000). Maps of Pleistocene sea levels in Southeast Asia shorelines, river systems and time durations.. Journal of Biogeography (Field Museum of Natural History, Chicago, Illinois, USA) 27: 1153–1167. doi:10.1046/j.1365-2699.2000.00489.x. 
  5. Molengraaff, G. A. F.; Hinde, George Jennings (1902). Borneo-expedition. Geological explorations in Central Borneo (1893-94). Leyden, E.J. Brill. с. 189–196. 
  6. Hanebuth, Till; Stattegger, Karl; Grootes, Pieter M. (11 October 1999). Rapid Flooding of the Sunda Shelf: A Late-Glacial Sea-Level Record. Science (www.sciencemag.org) 288 (12 MAY 20): 1034. Процитовано 29 June 2016. 
  7. Tjia, H.D. (1980). The Sunda Shelf, Southeast Asia. Z. Geomorph. 24: 405-427. (23.3.6)
  8. Whitten, T; Soeriaatmadja, R. E.; Suraya A. A. (1996). The Ecology of Java and Bali. Hong Kong: Periplus Editions Ltd. с. 118. ISBN 978-9625938882.