Відкрити головне меню

Позолота

нанесення на поверхню металевих і неметалевих виробів тонкого шару золота
(Перенаправлено з Золочення)
Позолочений оклад, готовий для обробки агатом
Процес золочення наскельної скульптури Прометея

Позолота, або Золочення — нанесення на поверхню металевих і неметалевих виробів тонкого шару золота (від часток мкм до кількох мкм) в декоративних, захисних або захисно-декоративних цілях. Золоченням називають також покривання виробів речовинами золотистого кольору[1].

Зміст

ВикористанняРедагувати

Золоченням створюють антикорозійні покриття, захисні покриття, декоративні, герметизуючі, електропровідні, антифрикційні та покриття з комплексом різних властивостей. 3олочення використовують у ювелірному і годинниковому виробництві, напівпровідниковій техніці, прикладному мистецтві.

Традиційні техніки золоченняРедагувати

Вогневе золоченняРедагувати

Вважається найбільш давньою технікою золочення. На Русі цей спосіб носив назву паленого злата. Широко використовувалося на Русі з IX століття. Спосіб являє собою прокалювання розчиненого у ртуті високопробного золота (амальгами) до повного випаровування ртуті.

Ця технологія була широко поширена в архітектурі, найбільш відоме: позолота куполів Ісаакіївського собору Санкт-Петербурга (1838—1841) і шпиль дзвіниці Петропавлівського собору в Санкт-Петербурзі був визолочені вогневим способом в 1735 і 1744 роках.

Ще одним з напрямків використання вогневого золочення була однойменна техніка іконопису на металі. Одним з найвідоміших пам'ятників у цій техніці є Золоті врата Різдвяного собору в Суздалі.

Вогневе золочення відрізняє висока корозійна стійкість. Недолік — висока токсичність. Так, при золоченні куполів Ісаакіївського собору загинуло близько 60 осіб від отруєння парами ртуті.

Золочення на масляній основіРедагувати

Також на мордан, на мікстьєн, на відлип — застосовується для золочення металевих поверхонь (пам'ятники, огорожі, купола, свинцеві фігури), гіпсових і кам'яних поверхонь, а також для інтер'єрного золочення. Золочення на мордан виходить матовим, в разі, якщо поверхня під нанесення позолоти підготовлена ​​відповідним чином, або з ним працює не досвідчений майстер.

Позолота на «гульфарбу»Редагувати

Застосовується на всіх ґрунтах по дереву, по полотну, склу та металу. Гульфарба складається з лаку мордана з домішкою невеликої кількості оранжевого крона, розтертого на лляній олії. Крон до лаку домішується як підкладка під золото, щоб воно мало більш сильний і глибокий тон. Місце для позолоти ретельно готується, так щоб поверхня, на яку буде накладатися золото, була рівна і чиста. Далі ці місця прокрашиваются пензлем жирним шаром гульфарби і потім просушуються. Треба довести просушку гульфарби до невеликого відлипу, тоді золото буде добре до неї чіплятися і матиме хороший блиск. Золото накладається на гульфарбу лампемзелем, який злегка притискається ватою. Полірують його не агатом, як позолоту на полімент, а злегка притискаючи «притамповуванням» і протираючи тампоном вати.

Золочення з використанням засобів на водній основіРедагувати

Застосовується для золочення дерев'яних, гіпсових, металевих, поліуретанових і кам'яних поверхнях, в основному для інтер'єрного золочення.

Сучасні технологіїРедагувати

У сучасному вигляді технологія золочення, як правило, заснована на принципі гальваніки, що дозволяє отримувати найтонші покриття з золота. Іноді для цих цілей використовується сусальне золото. Застосовується для золочення різних поверхонь. Позолота як технологічний прийом широко поширена в ювелірній справі. Гальванічний процес заснований на електроосадженні золота. В основному цим процесом передбачається застосування ціаністих електролітів, які дуже шкідливі. В даний час розроблені і набули широкого поширення кислі неціаністі електроліти, які забезпечують осадження блискучих покриттів сплавами золото-кобальт і золото-нікель.

Імітація позолотиРедагувати

Часто при покритті куполів ефект позолоти досягається використанням нітриду титану.

ПриміткиРедагувати

  1. Золочення / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

ДжерелаРедагувати

  • Моисеивич В. М. Работа мастера-позолотчика, Л-М.: Госстройиздат, 1957. 32 с.
  • Н. М. Зиновьев; / Искусство Палеха. — Л.: Художник РСФСР, 1981. — 216 с.