Злодії (оповідання)
«Злодії», «Крадії» (рос. Воры) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1890 році.
| Злодії | ||||
|---|---|---|---|---|
| Воры | ||||
| Жанр | оповідання | |||
| Форма | оповідання | |||
| Автор | Антон Павлович Чехов | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1890 | |||
| Опубліковано | 1890 | |||
|
| ||||
Сюжет ред.
В оповіданні описуються події, що відбуваються з фельдшером Ергуновим, який одного разу повертався з містечка Рєпіна, куди він їздив за покупками для лікарні. Лікар дав йому для поїздки свого кращого коня.
По дорозі в негоду він зупинився в будинку вбитого раніше Андрія Чирикова. У будинку жила його стара дружина і донька Любка. В будинку виявилися шахрай і конокрад Калашніков і конокрад Мерик. У розмові фельдшер розповідає про себе, про свою роботу. Потім його пригостили, та як слід напоїли, від чого він повеселішав і втратив коня. Повертався він пішки з болем у голові і думав: «Що якщо сам він до цих пір не став злодієм, шахраєм або навіть розбійником, то тому лише, що не здатен або не зустрілась слушна нагода».
Через півтора року, фельдшер, звільнений з лікарні, йшов по містечку з трактиру і побачив красиву багряну заграву. Виявилося, що це горить двір Андрія Чирикова. Він згадав, що сталося з ним півтора року тому, уявив, як горять зарізані стара Чирикова і Любка, і позаздрив Мерику. Дивлячись на будинки багатих мешканців, він міркував: "добре б вночі залізти до когось багатшого!"
Історія публікації ред.
Оповідання «Злодії» було написане А. П. Чеховим під час підготовки до подорожі на Сахалін. Оповідання було закінчено 15 березня 1890 року і надіслано в журнал «Новий час», де було надруковано під заголовком «Чорти». Видавець А. С. Суворін в листі написав Чехову свою думку про оповідання. Чехов відповів Суворіну: «Ви хочете, щоб я, зображуючи конокрадів, казав би: крадіжка коней є зло. Але ж це і без мене давно вже відомо. Нехай судять їх присяжні засідателі, а моя справа показати тільки, які вони є. Я пишу: ви маєте справу з конокрадами, так знайте ж, що це не жебраки, а ситі люди, що це люди культу і що конокрадство є не просто крадіжка, а пристрасть».
Описуваний в оповіданні конокрад Мерік зустрічається в інших п'єсах і оповіданнях Чехова: «Невидана п'єса» або «Безбатченко» (1879—1881), етюд «На великій дорозі»[1].
Для збірки творів у виданні Маркса автор піддав оповідання переробці. Чехов виключив з тексту сцену гри Мерика на балалайці, співу Калашникова, скоротив опис танцю Любки і Мерика, прибрав розповідь Калашникова про «лицарські бесіди» удалих конокрадів. У першому варіанті розповідь закінчувалася такою фразою: «І йому стало здаватися, що на небі не заграва, а червона кров Любові, і позаздрив він Мерику». В новому варіанті на цьому розповідь не закінчується — в останньому абзаці редакції увага читача переключається на фельдшера Ергунова. До фельдшера після нічної зустрічі з конокрадами приходить усвідомлення безглуздості свого «нормального життя».
В оповіданні присутні прикмети місцевості, яка знаходиться біля Таганрога[2].
Розповідь була вперше надрукована в журналі «Новий час» № 5061, 1 квітня 1890 року з підписом Антон Чехов. Розповідь увійшла до зібрання творів Чехова, виданого А. Ф. Марксом.
Переклади українською ред.
Оповідання «Злодії» увійшло до першого тому тритомного зібрання перекладів Чехова українською мовою, що вийшло 1930 року у видавництві Книгоспілка. Перекладач — Євген Плужник[3].
Література ред.
- Чехов А. П. Воры // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
- П. Сурожский. Местный колорит в произведениях А. П. Чехова. — «Приазовский край», 1914, № 171—172.
- Чалый В.В. Лингвопрагматический аспект художественной прозы А.П. Чехова: автореф. дис. … канд филол. наук. Краснодар, 2001. 22 с.
- Семина С. И. Рассках А. П. Чехова «Воры»: Опыт лингвокультурологического прочтения. Вестник ТГПИ. Вестник №2. с. 65.
Примітки ред.
- ↑ Н. Пиксанов. Романтический герой в творчестве Чехова (образ конокрада Мерика). — Чеховский сборник. М., 1929, стр. 172—191
- ↑ П. Сурожский. Местный колорит в произведениях А. П. Чехова. — «Приазовский край», 1914, № 171—172
- ↑ А. Чехов (1930). Вибрані твори. Т. 1. Харків: Книгоспілка. с. 127-141. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка)
Посилання ред.
- Чехов А. П. Воры [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.]. Оригинальный русский текст