Відкрити головне меню

Геннадій Карпович Злобін (нар. 15 жовтня 1927(19271015), місто Кадіївка, тепер Луганської області) — український радянський партійний діяч, заслужений будівельник України, голова Держбуду Української РСР. Перший президент Академії будівництва України. Депутат Верховної Ради УРСР 7—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1971 р. Член ЦК КПУ в 1971—1990 р.

Злобін Геннадій Карпович
Злобін Геннадій Карпович.tif
Народився 15 жовтня 1927(1927-10-15) (91 рік)
місто Кадіївка, тепер Луганської області
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народів
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в родині шахтаря Карпа Григоровича та домогосподарки Тетяни Кирилівни.

З 1935 року навчався у середній школі № 2 міста Кадіївки. 31 грудня 1941 року родина Злобіних була евакуйована в село Михайлівку Казахської РСР. Влітку 1942 року родина переїхала до міста Ленгеругля (Казахська РСР). У 1943 році закінчив 7-й клас середньої школи міста Ленгеругля.

У 1943 році — учень у столярній майстерні рудоуправління «Ленгервугілля», потім учень у механічному цеху. У 1943—1944 роках — курсант Харківської спеціальної артилерійської школи у місті Чирчик.

У 1944 році вступив до Кадіївського гірничого технікуму. У 1945 році вступив до Харківського інституту інженерів-механіків, після закінчення першого курсу якого перевівся до Харківського гірничого інституту, який закінчив у 1951 році, отримавши спеціальність гірничого інженера-шахтобудівника.

У 1951—1952 роках — начальник будівельної дільниці шахтобуду на уранових розробках в системі Південно-Східного гірничо-хімічного комбінату поблизу Уч-Кургана Наманганської області Узбецької РСР.

У 1952—1953 роках — начальник дільниці, головний інженер будівельного управлінні з відновлення шахти № 4/біс міста Красного Луча Ворошиловградської області. З 1953 року — заступник начальника, начальник виробничого відділу тресту «Краснолучшахтобуд» Ворошиловградської області.

Член КПРС з 1955 року.

У 1956—1957 роках — головний інженер шахти «Ново-Павлівська—Східна». У 1957 році — начальник будівельного управління зі спорудження Харківських комсомольських шахт № 1 і № 2 тресту «Краснолучшахтобуд» Ворошиловградської області.

У 1957—1959 роках — головний інженер тресту «Свердловськшахтобуд» у місті Свердловську Луганської області. У 1959—1961 роках — заступник начальника технічного відділу, заступник головного інженера, головний інженер комбінату «Донбасантрацитшахтобуд» у місті Красному Лучі Луганської області.

У 1961—1963 роках — начальник комбінату «Донбасантрацитшахтобуд» у місті Красному Лучі Луганської області.

У 1963—1964 роках — заступник міністра будівництва Української РСР.

У 1964—1975 роках — завідувач відділу будівництва і міського господарства ЦК КПУ.

12 травня 1975 — 1990 р. — голова Державного комітету Української РСР у справах будівництва (Держбуду).

З 1990 року — на пенсії. У 1990—1993 роках — президент Спілки цивільних інженерів України.

З 1993 року — президент Академії будівництва України.

Автор багатьох винаходів і патентів, публікацій, серед яких монографія ««Капитальное строительство в Украинской ССР» (1984), «Чернобыль - послеаварийная программа строительства» (1998), «Будівництво: видатні інженери України» (2000; усі – Київ).

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

ПосиланняРедагувати