Відкрити головне меню

Зигмунд Денгофф (*Zygmunt Denhoff, д/н — 1655) — державний та військовий діяч, урядник Речі Посполитої. Був чудовим красномовцем.

Зигмунд Денгофф
Народився невідомо
Помер 1655
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Національність німець
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Яґеллонський університет (1637)
Учасник Битва під Костянтиновом, Битва під Пилявцями, Зборівська битва і Битва під Берестечком
Титул граф і князь Священної Римської імперії
Посада староста бидгоський, велюнський, сокальський, болеславський, богуславський, клоновський, лайзький і звенигородський.
Військове звання Ротмістр
Конфесія католицтво
Рід Денгоффи
Батько Каспер Денгофф
Мати Анна Олександра Конецпольська
Брати, сестри  • Anna Dönhoff[d]
У шлюбі з Анна Тереза Оссолінська
Діти 4 сина
Герб

ЖиттєписРедагувати

Походив з німецького шляхетського роду Денгоффів власного гербу. Молодший син Каспера Денгоффа, воєводи дерптського, і Анни Олександри Конецпольської. дата і місце народження невідомі.

Навчався в Краківському університеті, який закінчив в 1637 році. У тому ж році разом зі своїм старшим братом Станіславом відправився на навчання до Франції і Німеччини. Після повернення додому деякий час перебував при дворі короля Владислава IV Вази, потім під опікою гетьмана великого коронного Станіслава Конецпольського вивчав військове мистецтво.

У 1641 році Зигмунда Денгоффа було обрано послом (депутатом) від Серадзького воєводства на вальний сейм. У 1644 році батько передав йому у володіння сокальське староство, а в 1645 році — болеславське, лайзьке і клоновське. 1645 року оженився на доньці великого канцлера коронного Єжи оссолінського, що значно зміцнило політичне становище Зигмунда Денгоффа.

У 1648 році після смерті короля Владислава IV став одним з найвірніших прихильників нового короля Яна II Казимира. Долучився як ротмистр гусарський до війська, що рушила проти українських козаків гетьмана Богдана Хмельницького. Того ж року в складі військ Яреми Вишневецького брав участь в невдалих для коронних військ битвах під Старокостянтиновом і Пилявцями, а в 1649 році — в Зборівській битві. Після укладення Зборовської угоди добровільно відправився заручником до двору кримського хана Іслям III Ґерая. За сприяння Денгоффа з кримського полону було звільнено численних бранці з Речі Посполитої.

Після звільнення з полону і повернення на батьківщину в 1650 році отримав в нагороду староство бидгоське, яке раніше належало його тестю, великому канцлеру коронному Єжи Оссолінських. Водночас призначається кравчим польської королеви Марії Луїзи, дружини Яна II Казимира Вази. Того ж року обираєтсья послом на сейм.

У 1651 році Зигмунд Денгофф брав участь в битві під Берестечком. Саме Денгофф виступав за негайний наступ проти козаків й йому король віддав дозвіл почати битву, що й зробив Ярема Вишневецький. В тому ж році отримав у володіння богуславське староство. У подальших військових кампаніях в Україні не брав участі через погане здоров'я. У 1654 році після смерті свого старшого брата Станіслава успадкував велюнському староство. При цьому пішов з посади кравчого. Того ж року обирається послом на сейм. Помер у 1655 році.

РодинаРедагувати

Дружина — Анна Тереза, донька Єжи Оссолінського, великого канцлера коронного

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Błażejewski Stanisław, Kutta Janusz, Romaniuk Marek: Bydgoski Słownik Biograficzny. Tom II. Bydgoszcz 1995. ISBN 83-85327-27-4, str. 52
  • Kilian Heck, Christian Thielemann (Hrsg.): Friedrichstein. Das Schloß der Grafen von Dönhoff in Ostpreußen. Deutscher Kunstverlag, München/Berlin 2006, ISBN 3-422-06593-8; S. 23.