Зе Марія
Жозе Марія Родрігес Алвес (порт. José Maria Rodrigues Alves), більш відомий як Зе Марія (порт. Zé Maria, нар. 18 травня 1949, Ботукату) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника.
 | ||||||||||||||||||||||
.jpg)
| ||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Жозе Марія Родрігес Алвес | |||||||||||||||||||||
| Народження | 18 травня 1949 (75 років) | |||||||||||||||||||||
| Ботукату, Бразилія | ||||||||||||||||||||||
| Зріст | 176 см | |||||||||||||||||||||
| Вага | 80 кг | |||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Бразилія
| |||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||
Більшу частину кар'єри провів у «Корінтіанс»і, де займає 4 місце за загальною кількістю ігор — 599 матчів[1]. Також виступав за національну збірну Бразилії, у складі якої став чемпіоном світу.
Клубна кар'єра
ред.Зе Марія народився в сім'ї фермерів[2]. У нього було ще два брати, з якими він з юних років грав у футбол[3]. Він почав свою кар'єру в місцевому клубі «Лажеадо»[4], звідти він перейшов у 1962 році в клуб «Ферровіарія Ботукату» і в одній з перших ігор став виступати на правому фланзі захисту[5]. У 1966 році він почав грати за основну команду клубу, дебютувавши у матчі з «Насьйоналом», в якому його клуб переміг 5:1[3]. Всього за «Ферровіарію» він виступав півтора року.
У 1967 році Зе Марія перейшов в «Португезу Деспортос». Він дебютував у складі «Португези» в матчі з клубом «Сан-Бенто», який «Португеза» програла 0:1[6]. Всього за «Португезу» Зе Марія виступав 3 роки. У 1969 році розпочалися переговори між «Португезою» та «Корінтіансом» з приводу переходу гравця. Переговори вів батько Зе Марії, Дурваліно, який був адвокатом і агентом футболіста[7]. Батько провів переговори, навіть не запитавши Зе Марію думки про перехід[8].
Після чемпіонату світу 1970 року Зе Марія почав тренуватися з «Корінтіансом», незважаючи на те, що договір між клубами ще не був підписаний[7]. Сам Зе Марія сказав: «Це була найбільша можливість в моєму житті»[7]. Незважаючи на те, що Зе Марія тренувався з «Корінтіансом», згідно з чинним законодавством, він був змушений ще виступати за «Португезу», яка подала заяву в суд: клуб не хотів відпускати Зе Марію[7]. Незабаром контракт був підписаний, а «Корінтіанс» заплатив суму, що перевищує ту, яка спочатку фігурувала в договорі[7]. Останні ігри він провів під час турне по Болівії, в якому його клуб переміг «Ферровіаріо Оруро» 12:0, а потім клуб «Хорхе Вільстерманн» з рахунком 6:0[6]. Всього за «Португезу» він провів 176 матчів. Через судовий розгляд Зе Марія певний час не міг виступати за «Корінтіанс». Сам він говорив: «Це були найдовші місяці в моєму житті».
У складі «Корінтіанса» Зе Марія дебютував 8 листопада 1970 року в матчі з «Греміо», в якому його клуб програв 0:1[5]. У 1974 році «Корінтіанс» дійшов до фіналу чемпіонату штату Сан-Паулу, де програв «Палмейрасу». У 1977 році він виграв з командою чемпіонат штату Сан-Паулу, де його клуб переміг «Понте-Прету», ставши чемпіоном вперше за 23 роки[2]. У тому ж році, 3 квітня, він забив гол у ворота «Інтернасьйонала», що став першим голом «Корінтіанса» в розіграші Кубка Лібертадорес[2]. У наступні роки Зе Марія виграв ще три чемпіонати Сан-Паулу. Останній з них, в 1983 році, він виграв, будучи граючим тренером команди[2]. На тренерському «містку» він дебютував 31 березня 1983 року в матчі з «Васко да Гамою», який завершився внічию 0:0. Всього за «Корінтіанс» Зе Марія провів 599 ігор (284 перемоги, 183 нічиї і 132 поразки), забивши 17 голів[7]. Він довгий час був капітаном команди, аж до приходу в клуб Сократеса[5].
Після відходу з «Корінтіанса» Зе Марія провів кілька місяців у клубі «Інтернасьйонал Лімейра», де і завершив свою кар'єру в 1984 році[5].
Виступи за збірну
ред.20 червня 1968 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти збірної Польщі, в якій бразильці перемогли 6:3[6]. Ця гра стала єдиною для Зе Марії проведеною у складі збірної під час виступу в «Португезі».
У 1970 році Зе Марія поїхав на чемпіонат світу у Мексиці[9], де бразильці стали чемпіонами. Однак на самому турнірі він не виступав, будучи дублером Карлоса Алберто[6].
У 1974 році він поїхав на свій другий чемпіонат світу у ФРН, де провів 4 гри[10].
У 1978 році Зе Марія повинен був поїхати на чергову першість світу, але перед самим початком турніру травмувався і в заявку не потрапив. Всього ж за збірну Зе Марія зіграв 47 офіційних матчів. Також Зе Марія зіграв за збірну 19 неофіційних матчів[6].
Статистика
ред.Збірна
ред.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Разом: 47 матчів; 29 перемог, 14 нічиїх, 4 поразки.
Подальше життя
ред.Після завершення кар'єри гравця Зе Марія працював завідувачем спортом фонду CASA, займаючись пропагандою спорту серед неповнолітніх злочинців[7].
«Мета моєї роботи — надати допомогу малолітнім правопорушникам, щоб вони почали нове життя»[4].
Особисте життя
ред.Зе Марія одружений. Дружина Жозефіна[8]. З першою дружиною, Сіомарою, Зе Марія розлучився, коли та була на 8-му місяці вагітності і подала на чоловіка до суду заяву, за фактами застосування щодо неї фізичної сили[8]. Зе Марія сказав, що це звинувачення було лише приводом для її відходу з будинку[8].
Зе Марія після смерті свого батька, який завжди завідував фінансами сина, почав приймати в своєму домі різноманітних друзів, які не сплачували за проживання. Ці люди часто користувалися речами Зе Марії, носили його одяг[8].
Титули і досягнення
ред.Командні
ред.
Збірна Бразилії
.svg){kind=small}
- Чемпіон світу: 1970
- Володар Кубка Рока: 1971
- Володар Кубка незалежності Бразилії: 1972
- «Корінтіанс»
- Срібний призер чемпіонату Бразилії: 1976
- Чемпіон штату Сан-Паулу (4): 1977, 1979, 1982, 1983
- Срібний призер чемпіонату штату Сан-Паулу: 1974
Особисті
ред.- Володар «Срібного м'яча» Бразилії (2): 1973, 1977
Примітки
ред.- ↑ Os mais que jogaram pelo Corinthians. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ а б в г Zé Maria, um ídolo que a fiel torcida não esquece. Архів оригіналу за 15 вересня 2010. Процитовано 15 вересня 2010.
- ↑ а б Grandes конкурсу ídolos — Zé Maria. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ а б Стаття на terceirotempo.ig.com.br[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ а б в г Zé Maria aposta em Ronaldo e vê o Corinthians campeão. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ а б в г д Профіль sitedalusa.com. Архів оригіналу за 12 червня 2008. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ а б в г д е ж Na década de 60, «sequestro» trouxe grande ídolo ao Corinthians. Архів оригіналу за 31 серпня 2009. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ а б в г д Album do Futebol — Zé Maria foi traído por falsos amigos. Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ Brazil 1970 World Cup Squad. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ Зе Марія на сайті ФІФА (англ.)
Посилання
ред.- Зе Марія на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |