Зелений хрест (хімічна зброя)
Зеле́ний хрест (нім. Grünkreuz,Grünkreuzkampfstoffe) — маркування на хімічних снарядах, які містили суміші на основі отруйних речовин задушливої дії, що використовувалося Німеччиною у Першій світовій війні.
Суміш на основі дифосгену і хлоропікрину була розроблена як відповідь на французькі снаряди із фосгеном і мала сильнішу дію (однак її ефективність проявлялася лише при масових обстрілах)[1]. Перше масове застосування такого типу озброєння відбулося в ніч проти 23 червня 1916 року в ході Верденської битви.
Хімічні агенти «зелений хрест» мали кілька різновидів[2]:
- зелений хрест 1 — дифосген, хлоропікрин (або без нього) та/або бромометилетилкетон;
- зелений хрест 2 — фосген (60 %) дифосген (30 %), дифенілхлороарсин (10 %);
- зелений хрест 3 — етилдихлороарсин і етилдибромоарсин. Ці дві речовини є представниками класу ірритантів (позначення «синій хрест»), але завдяки їхній здатності проникати крізь тогочасні протигази вони застосовувалися у комбінації з іншими снарядами типу зелений хрест[3].
Примітки ред.
- ↑ Де-Лазари, 1935, с. 41.
- ↑ Ellison, 2008, с. 662—663.
- ↑ Де-Лазари, 1935, с. 56.
Джерела ред.
- Ellison, Hank D. Handbook of Chemical and Biological Warfare Agents. — Edition 2nd. — Boca Raton, FL : CRC Press, 2008. — 762 p. — ISBN 978-0-8493-1434-6. (англ.)
- Garrett, Benjamin C., Hart, J. The A to Z of Nuclear, Biological, and Chemical Warfare. — Plymouth : The Scarecrow Press, 2009. — Vol. 90. — P. 92. — ISBN 978-0-8108-7040-6. (англ.)
- Де-Лазари А. Н. Химическое оружие на фронтах мировой войны 1914—1918 гг / Под ред. Я. Л. Авиновицкого. — Москва : Государственное военное издательство, 1935. — 144 с. (рос.)