Відкрити головне меню

Зелена Дібро́ва — село Пулинського району, Житомирської області

село Зелена Діброва
Країна Україна Україна
Область Flag of Zhytomyr Oblast.svg Житомирська область
Район/міськрада Пулинський район
Рада/громада Теньківська сільська рада
Код КОАТУУ 1825485103
Основні дані
Колишня назва Яблоне
Населення 200
Територія 0,838 км²
Густота населення 238,66 осіб/км²
Поштовий індекс 12020
Телефонний код +380 4131
Географічні дані
Географічні координати 50°33′52″ пн. ш. 28°03′57″ сх. д. / 50.56444° пн. ш. 28.06583° сх. д. / 50.56444; 28.06583Координати: 50°33′52″ пн. ш. 28°03′57″ сх. д. / 50.56444° пн. ш. 28.06583° сх. д. / 50.56444; 28.06583
Середня висота
над рівнем моря
217 м
Місцева влада
Адреса ради 12020, Житомирська обл., Пулинський р-н, с.Теньківка, вул.Партизанська,10
Карта
Зелена Діброва. Карта розташування: Україна
Зелена Діброва
Зелена Діброва

ГеографіяРедагувати

Через село тече річка Стражівка.

ІсторіяРедагувати

Ще на початку XVII століття, де розташовані сучасні с. Яблоне, теперішнє Зелена Діброва і навколишні села, як стверджують літописи, росли віковічні непрохідні ліси: дубові, березові, липові гаї, болота, ручайки — так званий «чортоліс». Ліси були непрохідні, дрімучі, віковічні з великими дарами природи (риба, звірі, бджоли, ягоди). Перші поселенці могли жити за рахунок дарів природи.

Після побудови греблі на р. Тні та виплавлення заліза з болотяної руди, виникло поселення Дубинники (на території сучасної Старої Рудні), Рудня Дубинники, Рудня Дубова, а зараз Стара Рудня. Коли віковічні дубові гаї у Рудні Дубовій були вирубані, центром викурування дубового вугілля стало сучасне село Яблоне. (Тут росла дика яблунька, де зараз сучасна контора колгоспу. Йшли на роботу до яблуньки, а поселення назвали на честь тієї яблуньки — Яблон(н)е).

На території сучасного села Мирне добували поташ, дьоготь, цю місцевість назвали Пічки.

На північ (Табір), після відміни кріпосного права 1861 р. стали поселятися німці (Гутнехт, Шленгер, Шульц), а поселення назвали Зелена Діброва. Ще на початку ХХ століття селяни проживали на невеликих земельних ділянках, відвойованих від лісових масивів, боліт. Після вирубки дубових гаїв для викурювання вугілля, розкорчовували пні, осушували канавки і займались землеробством, скотарством.

В основному, що виробляли те й споживали, жили як за часів середньовіччя. Бідність, злидні, суспільна неписьменність, чаклунство, знахарство, різні хвороби. Виживали лише ті, хто мав добре здоров'я.

Після відміни кріпосного права 1861 р. для розвитку капіталістичних відносин потрібні були освічені кадри. Земство вимагало від общини с. Яблоне будувати в селі школу, але ніхто з місцевих жителів села не хотів виділити в центрі села земельну ділянку під побудову школи.

Історія костьолу в селіРедагувати

На сході села в 90-х роках XІX століття вирішили будувати в центрі села костьол. Адам Башинський, Якуб Гонгало і Бортківський виділили частку зі своїх земель і ділянку (під бувшою корчмою) на будівництво костьолу та жилий костьольний будинок для ксьондза. На той час, коли всі роботи виконувалися вручну, це будівництво вважалося гігантом часу, яке потребувало не лише великі кошти, робочу силу, транспорт, а особливо матеріали.

Що значило заготовити вручну в лісі понад 100 метрів кубічних дуба, сосни і привезти до місця будівництва, порізати на бруски і дошки, постругати дошки на оббивку всередині і зовні, змастити дошки олією і каустиком…

Заготовляли в кар'єрі с. Варварівки Новоград-Волинського району. 51 метрів кубічних каменю привезли кіньми на будівництво. Закупили камінь, ліс, олію, фарбу, скло, бляху для даху та інші матеріали. Гроші на закупку матеріалів та будівництво ким були пожертвувані не відомо.

Всі роботи виконувались в основному після закінчення сільськогосподарських робіт, тобто взимку.

В 1900 р. костьол в основному був побудований, але ще не повністю, обладнаний всередині, без дзвона, огорожі, а особливо ніхто не хотів виділити землю під кладовище. Але по неділях і святах відправи Божі вже проводили, (ксьондзи приїзджали) для жителів с. Яблоне, Ст. Рудня, Вируби, Мирне. Костьол став основним культурним центром села. Жителі з с. Яблоного та навколишніх сіл мали можливість у неділю, свята бути на Божій Службі, почути корисні поради священика, приймати таїнства, зустрітись з родичами, з нащадками, показати себе, сім'ю, обговорити наболілі справи, навіть відпочити від повсякденного життя.

Яблоне стає центром для навколишніх сіл. Францішка Гонгало, мешканка села, виділила власну земельну ділянку під сучасне кладовище. На початку XХ ст. в Яблоному працюють дві школи: польська і німецька.

Освячення костьолу відбулось 8 травня 1910 р., покровителем костьолу став св. Йозеф, а настоятелем ксьондз Рушицький. Був він настоятелем також для мешканців навколишніх сіл: Ст. Рудня, Мирне, Вироби, Соколів.

1920 — 40 рр.Редагувати

Під час загострення комуно-сталінських репресій в 1920-1940 рр. проти українського народу каральними органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 35 мешканців села, з яких 27 чол. розстріляно. Їхні імена. [5]

  1. Башинський Антон Петрович 1890 р/н
  2. Башинський Іван Павлович 1898 р/н
  3. Башинський Іван Феліксович 1899 р/н
  4. Башинський Йосип Петрович 1902 р/н
  5. Башинський Мечислав Іванович 1912 р/н
  6. Башинський Франц Адамович 1870 р/н
  7. Башинський Франц Павлович 1896 р/н
  8. Башинський Чеслав Павлович 1907 р/н
  9. Венгловський Антон Францович 1899 р/н
  10. Венгловський Іван Миколайович 1889 р/н
  11. Венгловський Йосип Цирильович 1886 р/н
  12. Венгловський Михайло Францович 1902 р/н
  13. Венгловський Фелікс Йосипович 1898 р/н
  14. Вольський Альбін Антонович 1907 р/н
  15. Вольський Іван Йосипович 1896 р/н
  16. Вольський Калікст Адамович 1902 р/н
  17. Вольський Станіслав Йосипович 1905 р/н
  18. Гонгало Альбін Станіславович 1914 р/н
  19. Гонгало Геронім Йосипович 1910 р/н
  20. Гонгало Іван Владиславович 1885 р/н
  21. Гонгало Йосип Шимонович 1900 р/н
  22. Гонгало Мечислав Станіславович 1908 р/н
  23. Гонгало Петро Михайлович 1874 р/н
  24. Заїнчковський Михайло Йосипович 1881 р/н
  25. Заїнчковський Станіслав Михайлович 1909 р/н
  26. Заїнчковський Франц Аполлонович 1890 р/н
  27. Краузе Габрієль Павлівна 1901 р/н
  28. Мілевський Іван Андрійович 1911 р/н
  29. Мілевький Павло Андрійович 1898 р/н
  30. Новашевський Іван Йосипович 1900 р/н
  31. Розін Вільгельм Фердінандович 1908 р/н
  32. Сичевський Іван Томашович 1901 р/н
  33. Сичевський Станіслав Іванович 1912 р/н
  34. Сичевський Томаш Павлович 1898 р/н
  35. Сичевський Франц Тимофійович 1899 р/н

В 1926 р. радянська влада забирає будинок священика під початкову школу, а ксьондз Рушицький змушений перейти мешкати в інший, гірший будинок біля сільського клубу. Наступний 1927 по 1938 рр. для жителів села стають роками жорстоких переслідувань і репресій з боку радянської влади. Спочатку людей висилали на Сибір, а пізніше на Біломор-Балтійський канал, також в Донецьку область і Казахстан. Багато жителів села, а саме чоловіків, було розстріляно органами НКАВО. Жінок і дітей вважали за ворогів і виселено за межі області.

Тоді, як і тепер, 99 % жителів села Яблоне становили католики Римського обряду, до того ж польського походження, що викликало найбільшу ненависть комуністичної влади.

Село стало пусткою. Не стало кому працювати в колгоспі. З села Олександрівка Новоград-Волинського району переселились сюди українські сім'ї. В селі Яблоне закрили польську початкову школу, а костел переробили на сільський клуб, в який на диво влади, населення села не пішло.

Період окупаціїРедагувати

З початком війни і захоплення території німцями село відновлюється. З осені 1941р проводиться служба Божа. Настоятелем є ксьондз Янчевський, за християнином Адам Гонгало. Костьол, огорожу кладовища відремонтовано. В 1942 р. поставили фігуру. До 1959 в костелі відправляється служба Божа. Ксьондзи: о. Роман Янковський, о. Станіслав Щипта, декан, о. Серафим Кашуба з ордену капуцинів.

1950 — 80 рр.Редагувати

В кінці 50рр. костел на ново закрили, купол з костелу зняли, фігури перенесли на кладовище, приміщення костелу використали під клуб. Населення в костел-клуб не пішло і цього разу. Приміщення костелу вирішили використати під магазин.

Не зважаючи на погрози з боку влади, люди надалі продовжували жити віруючим життям, святкували кожне католицьке свято, старались хоча б у великі свята бути на службі Божій. Цікавим є ще те, що в селі Соколів, яке розташоване шість кілометрів від Яблоного була відкрита православна церква, але люди до неї не пішли, дітей хрестили лише в католицькій вірі, чим і заховали, що все село на далі 99 % становили католики.

Період НезалежностіРедагувати

В 1999 році приїздить з Польщі отець Войцех Вольгина, працює він Яблоному і Червоноармійську — районний центр в який входить територіально і село Яблоне. Також з того самого року приїздять для праці з дітьми сестри Назаретанки з Червоноармійська, котрі проводять щоп'ятниці для дітей та молоді катехизацію. Купує він в селі хату для ксьондза, але сам в ній не проживає. Ксьондз Войцех працює до 2002 року. Після праці в Яблоному, отця Войцеха переносять до праці на Білорусь.

2002—2003 рр. Яблоне доїжджають знову Паллотини. Знову в Яблоному працює отець Олександр Мілевський. У 2003 році знову змінюється настоятель, котрим стає єпархіальний отець Микола Піщик. В Яблоному він працює близько двох років. На відміну від попередників отець Микола перебирається до Яблоного, де проживає в хаті для священика. Великих, а майже ніяких змін в історії парафії не відбувається.

У 2005 році до Яблоного приїздить отець Ярослав Палка, але працює дуже короткий час. Після від'їзду отця Ярослава в парафії не стало кому працювати, тому, на прохання Архієпископа починають знову доїжджати отці Паллотини, а саме отець Олександр Мілевський. В тому ж році знову, ще раз відбувається зміна. Отець Олександр отримує нову парафію в селі Болярка Житомирського району, а до Яблоного починають приїздити Отці Паллотини з Нового Завода: отець Богдан Кушнір - настоятель і отець Адам Богуш - вікарій. Пізніше ще долучається до них брат Іван Березін. Поставлено в цьому році наголошуваня, закуплено нові мікрофони, Катехизацію для молоді проводить сам отець Богдан, а з дітьми починає працювати брат Іван.

З 2006 року починають святкувати в урочистіший спосіб 8 травня парафіяльний відпуст. Запрошують на урочистість Єпископа, наймають оркестр, при костельну з Нового Завода. Також запрошують настоятелів з інших парафій. На сьогоднішній день настоятелем в селі Яблоне, є молодий священик Адам Богуш.

Зовншні посиланняРедагувати

Погода в Зеленій Діброві