Згура Володимир Васильович
Володимир Васильович Згура (27 березня 1903, Курган — 17 вересня 1927, Феодосія) — російський науковець, мистецтвознавець, дослідник феномену російської садиби та культури, тісно пов'язаної з нею. Перший голова створеного у грудні 1922 року Товариства вивчення російської садиби.
| Володимир Васильович Згура | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Згура Владимир Васильевич |
| Народився |
27 березня 1903 Курган, |
| Помер |
17 вересня 1927 (24 роки) Феодосія ·утоплення |
| Поховання | Преображенське кладовище |
| Громадянство |
 Російська імперія,  СРСР |
| Національність | росіянин |
| Місце проживання | Москва |
| Діяльність | мистецтвознавець, кандидат історичних наук |
| Відомий завдяки | дослідник феномену російської садибної культури XVIII—XIX століть |
| Alma mater | Московський археологічний інститутd |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Тверський державний університет |
Життєпис ред.
Походить з дворянської родини. Народився в місті Курган Тобольської губернії. Невдовзі після народження сина родина перебралася жити з Сибіру у Москву.
Навчання ред.
Володимир успішно закінчив гімназію «Товариства педагогів та батьків» С. Ростовцева у Москві. Як більшість дворянських дітей був залучений до вивчення мистецтва, займався музикою. Вирізнявся здібностями та феноменальною пам'яттю. У віці 14 років почав вивчати історію російського мистецтва під керівництвом історика та мистецтвознавця Б. Едінга.
У сімнадцятилітньому віці особисто читав лекції з історії Москви. Письменник-фантаст Чаянов Олександр Васильович (1888—1937) дав молодому і здібному досліднику рекомендації до вступу в товариство « Стара Москва».
Після 1917 р. ред.
Після більшовицького перевороту не емігрував з країни. Мешкав разом з матір'ю, працював в різних установах. По закінченню громадянської війни у грудні 1922 р. разом з однодумцями та прихильниками історії та мистецтв заснував Товариство вивчення російської садиби, адже прислужитися батьківщині можна і любов'ю до мистецтв та рятуючи її культурне надбання. Був обраним першим головою новоствореного товариства. Неодноразово виїздив на місця розташування садиб для досліджень та збору матеріалів. Започаткував тематичний науковий архів.
Влітку 1927 р. захистив кандидатську дисертацію «Проблеми та пам'ятки, пов'язані з Баженовим В. І.». Посмертно дисертація надрукована у 1928 р.
-
Коломенське -
Садиба Архангельське -
Садиба Останкіно -
Садиба Суханово, альтанка доби класицизму
Смерть ред.
Загинув під час відпочинку в місті Феодосія (потонув у морі). Подробиці невчасної смерті досі невідомі[1] Тіло вивезли у Москву і поховали на Семенівському цвинтарі. У 1935 р. відбулося перепоховання на Преображенському цвинтарі. Могила та надгробок не збережені.
Друковані твори ред.
- Прижиттєві видання
- Згура В. В. Общество изучения русской усадьбы. — М., 1923. — 12 с. — 500 экз
- Згура В. В. Старые русские архитекторы / Ред. П. П. Муратова. — Вып. 9 (Серия: Искусство). — М.-Пг.: Госиздат, 1923. — 64 с., ил. (обл.)
- Згура В. В. Монументальные памятники Москвы. Путеводитель. — М., 1926.
- Згура В. В., Греч А. Н. Подмосковные музеи. — М., 1926.
- Згура В. В. (стаття) Проблемы и историческая схема русского бароко // Бароко в России / Под ред. А. И. Некрасова. — М., 1926. — С. 13—42
- Згура В. В.(стаття)Храм—мавзолей в селе Суханово: К истории русского ампира // Сборник ОИРУ. Вып. 6—8. — М., 1927. — С. 58—80.
- Згура В. В. (стаття) Общество изучения русской усадьбы // Русская усадьба: Сборник ОИРУ. Вып. 4 (20). — М., 1998. — С. 17-22.
- Посмертні видання
- Згура В. В. Коломенское. Очерк художественной истории и памятников. — М., 1928.
- Згура В. В. Проблемы и памятники, связанные с В. И. Баженовым. — М., 1928. (Кандидатская диссертация)
- Денике Б. П., Згура В. В. Китайская архитектура и ее отражение в Западной Европе. — М., 1929.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Ильин М. А. (1970). — С. 49.
Джерела ред.
- Згура Владимир Васильевич (1903—1927) // Большая советская энциклопедия. Т. 26. — М., 1933. — Стб. 489—490.
- Иванова Л. В. «Такой талантливый и так много обещающий человек…» // Краеведы Москвы. Вып. 1. — М., 1991. — С. 167—188.
- Кончин Е. В. Авторитет в 19 лет! [О В. В. Згуре] // Подмосковье. Сентябрь (№ 38). — С. 9.
- Иванова Л. В. Згура Владимир Васильевич // Историки и краеведы Москвы. Некрополь. Биобиблиографический справочник / Составитель: Л. В. Иванова. — М.: Изд-во объединения Мосгорархив, 1996. — 224 с. — С. 72—73. — ISBN 5-7228-0032-5.