Вікіпедія

Збройні сили Польщі

(Перенаправлено з Збройні сили (Польща))

Збройні сили Республіки Польща (пол. Siły Zbrojne Rzeczypospolitej Polskiej), скор. ЗСРП або Військо Польське (пол. Wojsko Polskie) — збройні сили Республіки Польща. Діють відповідно до Стратегії національної безпеки Республіки Польща та призначені для оборони держави від зовнішньої збройної агресії, для врегулювання міжнаціональної ворожнечі, а також у різноманітних гуманітарних місіях.

Збройні сили Польщі
Siły Zbrojne Rzeczypospolitej Polskiej
Гасло пол. Bóg Honor Ojczyzna
Бог Честь Батьківщина
Засновані 12.жовтня.1918 року
Види збройних сил
Сухопутні війська
Військово-морські сили
Повітряні сили
Сили спеціальних операцій
Війська територіальної оборони
Штаб  Варшава
Командування
Верховний головнокомандувач  Президент
Анджей Дуда
Міністр оборони  Владислав Косіняк-Камиш
Начальник генерального штабу  генерал
Раймунд Анджейчак
Людські ресурси
Вік 18-28 років[1]
Призов немає (2013)[1]
Населення у
призовному віці		 9.531.855 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
9.298.593 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Придатних для
військової служби		 7.817.556 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
7.766.361 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Щорічно досягають
призовного віку		 221.889 ч. (оц. 2010[1]),
211.172 ж. (оц. 2010[1])
Активні службовці 186.000 (2023)
Резерв 1.000.000 (2022)
Службовці за кордоном 7.500 (2022)[2]
Витрати
Бюджет $ 22,288 млрд (2023)
Відсоток у ВВП 3% (2023)[3]
Промисловість
Національні постачальники Польський оборонний холдинг
WZM S.A.
PZL-Świdnik
HSW S.A.
OBRUM
Закордонні постачальники Європейський Союз Європейський Союз
Ізраїль Ізраїль
Норвегія Норвегія
Швейцарія Швейцарія
США США
Південна Корея Південна Корея
Фінляндія Фінляндія
Історія
Військова історія Польщі
Польсько-українська війна (1918—1919)
Тешинський конфлікт
Польсько-радянська війна 1920
Друга світова війна
Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини
Війна в Перській затоці
Війна в Афганістані
Війна в Іраку
Однострої та звання
Військові звання Польщі
Нагороди
Військові нагороди Польщі
Збройні сили Польщі у Вікісховищі

Складаються із Сухопутних військ (Wojska Lądowe RP), ВМФ (Marynarka Wojenna RP), Повітряних сил (Siły Powietrzne RP) та Сил спеціального призначення (Wojska Specjalne RP). Перебувають під командуванням Міністерства національної оборони (Ministerstwo Obrony Narodowej)). Станом на 2009 рік Польща займає двадцять першу позицію у світі за рівнем військових витрат, відповідно до SIPRI. Польські війська були розгорнуті в Іраку і Афганістані, 22 солдати загинуло в Іраку в період вторгнення в 2003 році і виведення військ у 2008-му.

У 2022 році Польща обіймала 20-те місце у світі у вимірі військових витрат та була серед дев'яти країн-членів НАТО які підтримували свої військові витрати вищими за необхідні 2% річного ВВП.[4] Відповідно до Закону про оборону Вітчизни[en], прийнятого у відповідь на Російське вторгнення в Україну в 2022 році, Польща планує збільшити чисельність власних збройних сил до більш ніж 300 000 осіб до кінця 2023 року та збільшити вдвічі свої витрати в 2023 році, з запланованим бюдетом більше US$30 млрд.[5][6]

Історія ред.

Див. Історія польського війська[en]

Походження та створення ред.

Хроніка воєн за участю польського війська сягає 972 року. Сучасні збройні сили сягають корінням на початок XX століття, але історія польських збройних сил у найширшому розумінні сягає набагато далі. Після поділів Речі Посполитої, під час періоду від 1795 до 1918 року польські збройні формування відроджувалися декілька разів під час національних повстань, включаючи Листопадове повстання 1830 року, та Січневе повстання 1863 року, а також під час Наполеонівських воєн були сформовані польські легіони в Італії. Конгресове Королівство Польське, будучи частиною Російської імперії з деякою мірою автономії, мало окрему польську армію в 1815-1830 роках, яка була розформована після невдалого листопадоваго повстання. Велика кількість поляків також служила у арміях поділяючих країн, Російської імперії, Австро-Угорщини та Німецької імперії.

Під час Першої світової війни, Польські легіони були створені в Галичині, південній частині Польщі під Австрійською окупацією. Вони були розформовані після того, як Центральні держави відмовилися гарантувати незалежність Польщі після війни. Генерал Юзеф Галлер, командир 2-ї бригади польського легіону, перейшов на інший бік наприкінці 1917 року та через Мурманськ перевіз частину своїх вояків до Франції, де створив Блакитну армію. До неї долучилися декілька тисяч польських добровольців зі Сполучених Штатів. Вона воювала на Французькому фронті в 1917 та 1918 роках.

Польське військо було відтворене в 1918 році з вояків трьох окремих армій Росії, Австро-Угорщини та Німеччини, та оснащення що залишилося після Першої світової війни. Чисельність збройних сил зросла під час польсько-радянської війни 1920–1921 років майже до 800 000 військовиків, але потім вони були скорочені після підписання Ризького мирного договору.

Докладніше: Військо Польське (Друга Польська Республіка)
 
Президент Польщі оглядає військо під час параду до Дня збройних сил[en] у Варшаві, 2007

Під час інтербелуму відзначилися активною участю в силових заходах проти цивільного населення не польських частин Другої польської республіки спрямованих на насильницьке впровадження політики полонізації щодо українців, білорусів та литовців, зокрема проведення "пацифікації" й "ревіндикації" та полонізаційно-відновних акцій.

В міжвоєнний період в польській армії разом з поляками служили й українці. В 1924 р. чисельність українців у польському війську становила понад 11 %, тобто близько 20 тис. Це було вдвічі менше, ніж у 1923 році. Ця кількість зберігалася до початку Другої світової війни. У 1938 році чисельність поляків в армії становила близько 120 тисяч осіб., а українців – понад 15 тис. Українці як 1939 р., так і в попередні роки служили переважно в піхоті та кавалерії.[7]

З початком Другої світової війни, коли чисельність польських збройних сил становила майже мільйон чоловік, 1 вересня 1939 року Нацистська Німеччина вторглася до Польщі. Польські війська були розбиті Німецьким наступом у вересні 1939 року, після чого 17 вересня 1939 року послідувало вторгнення військ Радянського Союзу. Деякі польські сили втекли з окупованої країни та долучилися до Союзних військ, які билися на інших театрах війни, а ті які залишилися в Польщі розпорошилися на партизанські загони Армії Крайової та інші партизанські формування, які таємно воювали проти іноземних окупантів. Таким чином від 1939 року було три напрямки польських збройних сил; польські формування на Заході, Армія Крайова та інші організації спротиву, які воювали проти іноземних окупантів на території Польщі, та польські формування на Сході, які пізніше стали повоєнною комуністичною Польською народною армією (LWP) в повоєнній Польщі.

Докладніше: Польська народна армія

До початку падіння комунізму в Європі, престиж війська під час комуністичного правління постійно знижувався, оскільки воно використовувалося урядом для переселення етнічних меншин одразу після закінчення війни (операція «Вісла»), та збройного придушення опозиції декілька разів, під час Познанських протестів 1956 року, польських протестів 1970 року, та під час воєнного стану у Польщі в 1981-1983 роках. ПНА також брала участь в придушенні процесу демократизації у Чехословаччині в 1968 році, широко відомого, як Празька весна. Того ж року маршала Польщі Мар'яна Спихальського попросили замінити Едварда Охаба, як голову Державної ради[en], а генерала Войцеха Ярузельського, на той час Начальника Генерального штабу, було названо його наступником.[8] Ярузельський, відомий радянський лояліст, був призначений радянською владою, щоб переконатися, що довірена група офіцерів контролює одну з найменш довірених армій у Варшавському договорі.[9]

Республіка Польща ред.

 
Польські військові інтервенції з 1990 року: Війна в Перській затоці, Операція «Підтримка демократії», Війна проти тероризму та Операція «Сервал»

Після січня 1990 року та розпаду комуністичного блоку назва збройних сил була змінена на «Збройні сили Республіки Польща» відповідно до нової офіційної назви польської держави. Після подальшого розпуску Варшавськоо пакту Польщу прийняли до НАТО 12 березня 1999 року, і польські збройні сили розпочали масштабну реорганізацію, щоб відповідати новим західним стандартам.

Залучення в Афганістані (2002-2014) ред.

З 2002 до 2014 року польські військові сили входили до складу Сил коаліції які брали участь в Міжнародній місії сприяння безпеці в Афганістані під проводом НАТО. Внесок Польщі в МССБ був найбільшим з моменту вступу країни в НАТО. Польські сили також брали участь у Війні в Іраку. Від 2003 до 2008 року, Польські військові сили командували багатонаціональною дивізією (MND-CS)[en] розташований у південно-центральній зоні окупації Іраку. Дивізія складалася з військ 23 країн і налічувала 8500 солдатів.

Вторгнення до Іраку (2003) ред.

У березні 2003 року Збройні сили Польщі взяли участь у вторгненні до Іраку, розгортанням сил спеціального призначення та корабля забезпечення[en].[10] Після знищення режиму Саддама Сухопутні війська Польщі постачали бригаду та штаб дивізії для 17-національної Мультинаціональної дивізії Центр-Південь, частини очолюваної США Міжнародних коаліційних сил в Іраку. На піку Польща мала 2500 солдатів на півдні країни.

Миротворчі операції ред.

Інші завершені операції включають 2005 «Swift Relief» у Пакистані, куди було направлено персонал, виділений Силами реагування НАТО. Персонал Сухопутних військ Польщі відрядений до Пакистану включав роту військових інженерів, взвод 1-го полку спеціального призначення[en], та підрозділ матеріально-технічного забезпечення 10-ї бригади матеріально-технічного забезпечення. В інших місцях, польські сили були направлені на місію MINURCAT[en] у Чаді та Центральноафриканській Республіці (2007–2010).

Станом на 2008 рік Польща розгорнула 985 осіб у восьми окремих миротворчих операціях ООН. (Зона Сил ООН із нагляду за роз'єднанням, MINURSO, MONUC, UNOCI, UNIFIL, UNMEE[en], UNMIK, UNMIL та UNOMIG).[11]

 
Підрозділ спеціальних операцій GROM охороняє ділянку порту в м.Умм-Каср в Іраку, 2003
 
БТР Rosomak польської армії на патрулі в м.Газні, Афганістан, 2010

Повністю професійна армія (2010) ред.

Польські збройні сили, створені раніше за стандартами Варшавського пакту, тепер повністю організовані відповідно до вимог НАТО. Польща також відіграє все більшу роль як головна європейська миротворча держава у світі завдяки різноманітним миротворчим акціям ООН і співпраці з сусідніми державами через багатонаціональні формування та підрозділи, такі як Багатонаціональний корпус Північний Схід[en] та POLUKRBAT. З 1 січня 2010 року Збройні сили Республіки Польща перейшли на повністю контрактну систему комплектування.

10 квітня 2010 року Ту-154М ПС Польщі розбився під Смоленськом, Росія, коли прямував на церемонію вшанування Катинських розстрілів. На борту літака перебували президент (головнокомандуючий), начальник штабу, усі чотири командири відділів польської армії та ряд інших військових чиновників; всі були вбиті.

У 2014–2015 роках було створено Головне командування Збройних Сил та Оперативне командування Збройних Сил, які замінили попередні окремі структури військового управління.

Закон про захист Батьківщини (2022) ред.

Частково викликаний російським вторгненням в Україну в 2022 році, польський парламент одноголосно ухвалив Закон про оборону Батьківщини[en] 17 березня 2022 року, а наступного дня його підписав президент Дуда. Відповідно до закону, Польща має намір приблизно вдвічі збільшити чисельність збройних сил до 300 тис. осіб, а також витратити на оборону щонайменше 3% ВВП у 2023 році.[12] Це включає збільшення розміру танкового парку шляхом додавання приблизно 1000 нових танків і додавання 600 нових гаубиць до сухопутних сил Польщі.[13] Віце-прем'єр-міністр і міністр оборони Польщі Маріуш Блащак сказав, що метою Польщі є створення найпотужніших сухопутних сил серед усіх членів Організації Північноатлантичного договору в Європі.[14]

Наміри подвоїти чисельність дивізій та створення ракетно-артилерійський підрозділ ред.

27  липня  2023 голова Міністерства оборони Польщі Маріуш Блащак після підписання рішення про створення "академії HIMARS" і 1-ї ракетної оголосив про наміри створити ракетно-артилерійський підрозділ. [15]

28 липня 2023 року польський віцепрем'єр Ярослав Качинський під час візиту до міста Кодень у Люблінському воєводстві заявив про наміри уряду збільшити чисельність дивізій польської армія з трьох до шести.[16]

Оснащення ред.

Докладніше: Оснащення Сухопутних військ Польщі, Повітряні сили Польщі § Техніка і озброєння, Військово-морські сили Польщі § Оснащення, Спеціальні війська Польщі § Оснащення і Військова жандармерія (Польща) § Оснащення
 
F-16C Бойовий Сокіл Повітряних сил Польщі під час військових навчань, 2019

З 2011 року збройні сили знаходяться посеред довгострокової програми модернізації. У планах – нові зенітно-ракетні комплекси, системи протиракетної оборони, навчально-тренувальний літак Lead-In Fighter Trainer (LIFT), середні транспортні та бойові гелікоптери, підводні човни, безпілотні літальні апарати, а також самохідні гаубиці. Запроваджено плани технічної модернізації на 2013-2022 роки.[17] Протягом періоду виконання плану з 2013 по 2016 роки в технічну модернізацію було інвестовано 37,8 мільярдів злотих, або 27,8% від військового бюджету періоду в 135,5 мільярдів злотих.[17]

 
морське патрульне судно ORP Ślązak у Балтійському морі, 2015

До 2022 року також заплановано значні закупівлі військової техніки, на які Міністерство оборони виділить 61 мільярд злотих запланованих витратити на подальшу модернізацію. Головною особливістю програми є придбання близько 1200 безпілотних літальних апаратів, у тому числі щонайменше 1000 з бойовими можливостями.

Крім того, планується закупити нові гелікоптери і системи протиповітряної оборони, а також п'ять легких кораблів для ВМС. Нові підводні сили будуть працювати спільно з партнером по НАТО, а загальні зусилля з оновлення та модернізації спрямовані на протиповітряну оборону, військово-морські сили, можливості ведення кібервійни, бронетанкові сили та сили територіальної оборони (матимуть 50 000 добровольців).[18]

Організація ред.

Збройні сили Польщі складаються з 114 050 військовослужбовців.[19] У 2020 році чисельність військ у п’яти різних видах була такою:[20]

Усі п'ять видів підтримуються:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 7 вересня 2015.
  2. ↑ IISS, 2020, с. 136.
  3. ↑ Defence Expenditure of NATO Countries (2014-2021). twitter.
  4. ↑ Buchholz, Katharina. Where NATO Defense Expenditure Stands in 2022. statista. Процитовано 2 жовтня 2022.
  5. ↑ Polska planuje gigantyczne wydatki na obronność w 2023 roku. defence24.pl (пол.). Процитовано 23 грудня 2022.
  6. ↑ Meet Europe’s coming military superpower: Poland. POLITICO (амер.). 21 листопада 2022. Процитовано 23 грудня 2022.
  7. ↑ Як українці Тернопільщини служили в польській армії - ternopil.one (укр.). 6 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
  8. ↑ Міхта, 1990, стор.59, цитуючи щоденну польську армійську газету Żołnierz Wolności, 12 квітня 1968 р.
  9. ↑ Міхта, 1990, с.62. Виноска Міхти підкреслює, що Спихальський не був би тим офіцером, який би відповідав за Польську народну армію під час вторгнення.
  10. ↑ Domisiewicz, Rafał. Consolidating the Security Sector in Post-Conflict States: Polish Lessons from Iraq (PDF). Federal Ministry for European and International Affairs. Процитовано 4 квітня 2021. У боях брали участь близько 200 польських вояків, у т.ч спеціальних підрозділів GROM та Формоза (група бойових плавців), підрозділ хімічної дезактивації, а також корабель забезпечення ORP Контр-адмірал К. Черницький[en].
  11. ↑ Wojskowe misje ONZ z udziałem Polaków [UN military missions with Polish participation] (пол.). Interia. Архів оригіналу за 17 листопада 2011.
  12. ↑ Reuters (3 березня 2022). Poland to ramp up defence spending, army as Ukraine war rages. Reuters (англ.). Процитовано 23 березня 2022.
  13. ↑ How Strong is Poland's Army and Could It Take on Russia?. 16 September 2022.
  14. ↑ Poland to build Europe's strongest NATO army: Defense minister-Xinhua.
  15. ↑ Польща вперше за 18 років створює у війську ракетний підрозділ та відкриває “академію HIMARS”. Європейська правда (укр.). Процитовано 28 липня 2023.
  16. ↑ У Польщі оголосили про наміри вдвічі збільшити свою армію. Європейська правда (укр.). Процитовано 28 липня 2023.
  17. ↑ а б Technical Modernisation of Polish Armed Forces 2013–2022. Ministry of National Defence. 14 грудня 2012. Процитовано 4 квітня 2021 — через defense-aerospace.com.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ Poland To Spend $14.5 Billion For Military Procurement From 2017-2022. defenseworld.net. 7 грудня 2016. Процитовано 4 квітня 2021.
  19. ↑ IISS, 2021, с. 66.
  20. ↑ Польща планує “радикальне” зміцнення армії через загрозу Білорусі та Росії. www.eurointegration.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  21. ↑ а б в г IISS, 2020, с. 135.
  22. ↑ Ministerstwo Obrony Narodowej, Uzbrojenie. Міністерство національної оборони. 21 березня 2012. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 13 березня 2010.
  23. ↑ The goal of 32,000 has been achieved. 12 грудня 2021.
  24. ↑ IISS, 2020, с. 134.
  25. ↑ Dochody budżetowe Ministerstwa Obrony Narodowej na 2013 rok [Budget income of the Ministry of National Defense for 2013] (PDF) (пол.). Процитовано 4 квітня 2021.

Джерела ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Збройні сили Польщі
  Це незавершена стаття про військові формування.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збройні_сили_Польщі&oldid=42324187