Відкрити головне меню

Заяць Анатолій Антонович

Анато́лій Анто́нович За́яць (1908 — ?) — радянський воєначальник, генерал-майор авіації.

Анатолій Антонович Заяць
Народження 1908(1908)
Ніжин
Смерть невідомо
Громадянство СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Війни / битви Вторгнення СРСР до Польщі
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Кутузова II ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

ЖиттєписРедагувати

Народився в місті Ніжин, повітовому центрі Чернігівської губернії Російської імперії. Українець. Член ВКП(б).

У лавах РСЧА з 1926 року. Закінчив 2-гу Борисоглібську військову школу льотчиків Червоного Повітряного флоту.

З 1939 року — командир ескадрильї 39-го легкобомбардувального авіаційного полку 10-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС Західного військового округу, капітан. У складі цього полку брав участь у вторгненні до Польщі та у радянсько-фінській війні.

Початок німецько-радянської війни зустрів на тій же посаді у 39-му швидкісному бомбардувальному авіаційному полку. З вересня 1941 року майор А. А. Заяць — заступник командира новосформованого 511-го бомбардувального авіаційного полку.

З липня 1942 року — заступник командира окремого авіаційного полку особливого призначення ВПС РСЧА, а з жовтня того ж року — заступник командира 2-ї окремої авіаційної дивізії особливого призначення ВПС РСЧА. На цій посаді у період з 29 січня по 15 лютого 1945 року підполковник А. А. Заяць був відповідальним командиром за забезпечення транспортною авіацією урядових завдань, пов'язаних з проведенням Кримської конференції глав трьох держав.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденами Червоного Прапора (20.01.1942), Кутузова 2-го ступеня (16.09.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (15.08.1944, 24.02.1945), двома орденами Червоної Зірки (19.05.1940, 11.1944) і медалями.

ЛітератураРедагувати

  • Белов Н. Г. Буг в огне. — Мн.: Беларусь, 1977. (рос.)
  • Поляков В. Е. Воздушные разведчики — глаза фронта. Хроника одного полка. 1941—1945. — М.: Центрполиграф, 2014. (рос.)

ПосиланняРедагувати