Відкрити головне меню

Захоплення Луганська більшовиками — військова операція повстанських загонів під командуванням отамана Зеленого і частин 4-ї стрілецької дивізії РСЧА під командуванням Федора Дибенка по захопленню Луганська у січні 1919 року.

Захоплення Луганська більшовиками (1919)
Бої за Донбас (січень - травень 1919)
Казанская церковь и панорама Луганска.jpg
Дата: 21 січня 1919
Місце: Луганськ
Результат: Захоплення міста більшовиками
Сторони
Red flag.svg РСФРР
Darker green and Black flag.svg Рудничні партизани
Flag of Don Cossacks.svg Донська республіка
Командувачі
Red flag.svg Дибенко Федір Юхимович
Darker green and Black flag.svg Зелений Іван Якимович
Flag of Don Cossacks.svg Коновалов Петро Ілліч
Втрати
3 червоноармійця[1]

ІсторіяРедагувати

Після того як у грудні 1918 року німецькі частини покинули Луганськ, місто захопили частини 2-ї Донської дивізії під командуванням Петра Коновалова. А саме місто увійшло до складу новоствореного Старобільського генерал-губернаторства під начальством Олександра Фіцхелаурова.

У грудні 1918 — січні 1919 на околицях Луганська наростав повстанський рух, місцеве населення не було задоволене новими порядками. До середини січня з заходу на Луганськ рухалися частини отамана Зеленого, а з півночі рухалася 4 дивізія РСЧА під командуванням анархіста Федора Дибенка. У 20-х числах січня частини Зеленого зайняли Родакове, де з'єдналися з червоноармійцями Дибенка.[2] Частини Дибенка і Зеленого встановили зв'язок з більшовиками підпільниками Луганська які повинні були підняти повстання в місті у ніч з 20 на 21 січня.

Сили Білої армії в місті складалися з Добровольчої офіцерської дружини, 9-го Донського козачого полку, 5-ї Донської козачої батареї.

У ніч з 20 на 21 січня підпільний військово-революційний комітет Луганська підняв робочих на збройне повстання. Повстанці і частини Червоної армії, що увійшли до міста 21 січня 1919 року, зайняли пошту, телеграф, банк, залізничну станцію, встановили пости на заводах і фабриках, захопили в'язницю, не допустивши розстрілу в'язнів у ній революціонерів.

За іншими відомостями в тюрмі на Гусинівці знайшли десятки ще теплих тіл спішно розстріляних луганчан, більшості не було і двадцяти.

Французький слідРедагувати

Французи пропонували на початку 1919 року отаману Краснову надіслати до Луганська з Севастополя французьку дивізію. Натомість вимагали підпорядкувати Луганський район генералу Франше д'Еспере, оплатити французьким підприємцям збитки, понесені ними на Донбасі у 1917—1918 роках. Краснов передав пропозицію головкому Збройних сил півдня Росії Денікіну. Денікін відповів телеграмою:

« Ніколи не допущу ніякого втручання в наші внутрішні справи і вважаю, що всі питання повинні вирішуватися тільки нами, росіянами, і ніякі чужоземні влади не сміють навіть претендувати на якесь керівництво.[3] »

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://militera.lib.ru/h/savchenko_va/07.html
  2. Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. Стр 341
  3. Дон: трагедия Донского фронта. Объединение вооруженных сил Юга России. Уход атамана Краснова; militera.lib.ru. Процитовано 25 жовтня 2018 (рос.).

ДжерелаРедагувати