Захаров Георгій Федорович

Заха́ров Гео́ргій Фе́дорович (*23 квітня (5 травня) 1897(18970505), с. Шилово, нині Саратовська область — †26 січня 1957, Москва)  — радянський воєначальник, генерал армії, командувач фронтами та арміями у роки Другої світової війни.

Захаров Георгій Федорович
Zakharov (silver) rv.gif
Народження 23 квітня (5 травня) 1897(1897-05-05)
Російська імперія с. Шилово, нині Саратовська область
Російська імперія
Смерть 26 січня 1957(1957-01-26) (59 років)
СРСР Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19151957
Партія КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування СРСР СРСР Командувач військами Південно-Уральського та Східно-Сибірського військових округів,
Командувач військами Брянського та 2-го Білоруського фронтів,
Командувач 51-ю, 2-ю та 4-ю гвардійськими арміями
Війни / битви Перша світова війна,
Громадянська війна в Росії,
Друга Світова війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня
Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Суворова II ступеня
CMNS: Захаров Георгій Федорович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився у селянській родині. Учасник Першої світової та громадянської воєн. У Червоній Армії з 1918 року. У 1919 році вступив до РКП(б). Закінчив курси удосконалення командного складу «Постріл», Військову Академію РСЧА імені М. В. Фрунзе (1933) та Військову Академію Генерального Штабу (1939).

Із 1939 року – начальник штабу Уральського військового округу.

Після початку німецько-радянської війни із військ округу було сформовано 22-гу армію. Генерал-майор Захаров до серпня 1941 року був начальником штабу цієї армії.

У серпні-жовтні 1941 року – начальник штабу Брянського фронту. Після поранення командувача фронтом генерал-полковника Єрьоменка виконував до 10 листопада 1941 року обов'язки командувача фронтом.

У грудні 1941 - травні 1942 року – заступник командувача військами Західного фронту.

У травні 1942 року – начальник штабу Північно-Кавказького напряму. Із 20 травня по серпень 1942 року – начальник штабу Північно-Кавказького фронту, учасник битви за Кавказ.

Із 9 серпня 1942 року – заступник командувача Південно-Східного (із 28 вересня – Сталінградського) фронту, учасник Сталінградської битви. Із 1 січня 1943 року – заступник командувача військами Південного фронту. У лютому-липні 1943 року – командувач 51-ї армії, із липня 1943 року – командувач 2-ї гвардійської армії. Відзначився при визволенні Криму.

У червні-листопаді 1944 року – командувач 2-го Білоруського фронту. Відзначився при проведенні Білоруської операції. Війська під його командуванням визволили міста Могильов, Чауси, Рудня, Гродно, Білосток, вступили на територію Польщі.

Із листопада 1944 року – командувач 4-ї гвардійської армії, із січня 1945 року – заступник командувача військами 4-го Українського фронту.

Після війни командував Південно-Уральським військовим округом.

ЛітератураРедагувати

  • «Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь»
  • Васильев Ф. Генерал армии Г. Ф. Захаров, «ВИЖ», 1967, № 4.

Джерела в інтернетіРедагувати