Відкрити головне меню

Заремба Сергій Захарович

Сергій Захарович Заремба
Народився 23 січня 1947(1947-01-23)
Підбереззя
Помер 27 січня 2003(2003-01-27) (56 років)
Київ
Поховання Шаргородський район
Громадянство Україна Україна
Діяльність історик
Alma mater Одеський університет
Сфера інтересів історія
Науковий ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України

Сергій Захарович Заремба (23 січня 1947, Підбереззя — 27 січня 2003, Київ) — український історик, дослідник історії України доби середньовіччя, краєзнавець, пам'яткознавець. Член Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць — ICOMOS. Заслужений діяч науки і техніки України1997 року).

БіографіяРедагувати

Народився 23 січня 1947 в селі Підбереззя Горохівського району Волинської області. Після закінчення у 1969 році історичного факультету Одеського державного університету працював методистом бюро пропаганди при правлінні Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК). У 1969–1970 роках проходив строкову службу в Радянській армії.

У 19701971 роках — консультант правління Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. У 19711974 роках — аспірант Інституту історії АН УРСР. В 1974 році під керівництвом докторів історичних наук О. І. Каменцевої та В. Г. Сарбея захистив кандидатську дисертацію на тему: «Хронологія українського літописання другої половини XVII — початку XVIII ст.».

У 19741979 роках — молодший науковий співробітник відділів історії феодалізму, джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін, у 19791986 роках — старший науковий співробітник відділу історико-краєзнавчих досліджень Інституту історії АН УРСР. Досліджував історію українського літописання, питання історичного краєзнавства. Один з організаторів Всеукраїнських наукових конференцій з історичного краєзнавства (з 1980 року). У 19861990 роках — доцент кафедри історії Київського інженерно-будівельного інституту. З 1990 року — заступник голови УТОПІК. У 19912003 роках — директор Центра пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. У 1996 році захистив докторську дисертацію на тему «Українське пам'яткознавство: Історія, теорія, сучасність».

Був членом редколегій часописів «Київська старовина», «Вісник УТОПІК», періодичних збірок наукових праць «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні» (Випуски 1-11), «Проблеми архівознавства і джерелознавства», головним редактором збірки наукових статей «Праці Центру пам'яткознавства» (Випуски 1-5).

Жив в Києві в будинку на Оболонській площі, 3, на якому у 2011 році йому встановлено гранітну меморіальну дошку[1]. Помер в Києві 27 січня 2003 року.

Похований у с. Копистирин Шаргородського району Вінницької області поруч з могилою матері. [2]

ПраціРедагувати

  • «Нариси з історії українського пам'яткознавства.» — Київ, 2002;
  • «Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Історичний нарис.» — Київ, 1998;
  • «Українське пам'яткознавство. Історія, теорія, сучасність.» — Київ, 1995;
  • «Хронологія українського літописання (друга половина XVII — початок XVIII ст.).» — Київ., 1987;
  • «Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник.» — Київ, 1987 (у співавтостві);
  • «Куликівська битва 1380 р. та її історичне значення.» — Київ, 1980.

ПриміткиРедагувати

  1. Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липень 2019](рос.)
  2. А.Н. Нагребецький. Іменами багата земля Шаргородська. — Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2014. — 364 с. — ISBN 978-617-7230-14-3. — с. 144.

ЛітератураРедагувати

  • Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Том 1. — Київ, Кам'янець-Подільський, 2003;
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.