Вікіпедія

Замішанці

етнічна група русинів-українців

Замішанці — українська етнічна група на Закерзонні в XV—XX ст., яка є проміжною між надсянцями і лемками [1].

Замішанці
СамоназваЗасянці
Кількість12 тис. (1945)
АреалСтрижівський і північ Кросненського повітів.
Походженнянащадки бойківських переселенців (XV ст.) і полонених запорожців у битві під Берестечком в 1651 р.
Входить доукраїнці
Мовазамішанський діалект української мови
РелігіяПравосла'я/ УГКЦ.

Історія

ред.

Вперше замішанців було науково досліджено українським етнографом Іваном Верхратським в 1894 р. [2]

Подальші академічні дослідження здійснювали українські історики і етнографи І. Шараневич, М. Грушевський, І. Зілинський, О. Зілинський і ін.

За даними польського історика Артура Бата, замішанці станом на 1945 р. були найменшою етнічною групою українців в Польщі[3].

Замішанці представлені групою з 10 сіл на території Стрижівського і Кросненського повіту сучасної Республіки Польща, які представляли собою український острів: Бонарівка, Ванівка, Опарівка, Коростенка, Ріпник, Петруша Воля, Чорноріки, Близенька, Гвоздянка і Яблуниця.

Також відомо, що замішанськими селами були Бережанка, Лютча, Завадка, Висока Стрижовська, Вороблик Королівський та ін.

До 1840—1870-х рр. число цих сіл могло коливатись від 15 до 25. Точний підрахунок не є можливим без опрацювання архівних даних і тому станом на зараз є доречним говорити про 14 н.п. в цій етнічній площині [4].

Центральним селом даного етноанклаву є с. Бонарівка Стрижівської міської гміни[2].

Наприкінці XVIII ст. тут проживало 4722 мешканці, з них 4318 українців-русинів (91,5%), 316 поляків (6,7%) та 88 євреїв (1,9%). За 150 років населення подвоїлося до 8890 осіб у 1930 році, в тому числі 7595 українців (85%), 1230 поляків (14%) і 65 євреїв (1%). Відсоткове збільшення польського населення відбулося за рахунок часткової полонізації українців у двох віддалених селах (Гвоздянка і Блізнянка)[5].

Наприкінці ХІХ століття розпочалася масова економічна міграція місцевого населення до США та Канади. На початку XX ст. там постійно або тимчасово перебувало понад 10% від загальної кількості населення[6].

Опісля депортації замішанців з постійного місця проживання у Стрижівськім повіті Польщі в травні 1945-го р., найбільші діаспори цих сіл є у Снятині і в селах Отинійської ОТГ в Івано-Франківській області.

В Снятині найбільша діаспора замішанців в червні 1945 року осіла в його передмісті Августдорф і в с. Горішнє Залуччя (зараз в складі Снятинської ОТГ). В 1947 р. замішанці були примусово загнані в колгоспи Прикарпаття, призвані у порядку призову в радянську армію або ж частково репресовані в рамках їх допомоги місцевим загонам УПА [7].

В добу незалежності проблемою активно займались українські краєзнавці З. Буцьо, М. Голей, М. Мамчак, Я. Пащак, Г. Добрянська-Попович, а також польські історики Г. Ольшанський, А. Бата ін. На сучасному етапі дослідниками замішанців є історики О. Малярчук і А. Бойда, мовознавиця Л. Колєснік, письменниця Н. Шейко-Медвєдєва і ін. [8]

В 2021 році в Коломиї були опубліковані спогади Петра Пащака — дяка Покровської церкви села Бонарівка[9].

Замішанці у сучасних ЗМІ

ред.
  • В опублікованому 6 вересня 2024 року текстовому матеріалі та документальному репортажі на YouTube від «Суспільне Івано-Франківськ» під заголовком «Голод, винищувальні загони, УПА і репресії: історії зі Станіславівки, де живуть сім'ї депортованих із Закерзоння» йде оповідь про депортованих замішанців з села Бонарівка від імені їх нащадків — тракториста Ігоря Лиска, машиніста Андрія Беднарчика і історика Андрія Бойди[10].
  • 25 січня 2025 року в 19:00 на Youtube-каналі Суспільне Івано-Франківськ вийшов документальний фільм «Августдорф: від однієї з найбільших німецьких колоній Галичини до вулиці-пустки». В рамках документальної стрічки було взято інтерв'ю у етнічного замішанця, художника і мебельного конструктора Івана Хом'яка. Історичну довідку про заселення замішанцями з села Бонарівка колишньої німецької колонії Августдорф у Снятині дав історик Андрій Бойда[11].

Відомі замішанці

ред.

Пов'язані з Замішанщиною

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Верхратський І. Говор Замішанців. Записки НТШ, 1894. № 3. С. 155.
  2. ↑ а б Верхратський І. Говір Замішанців. Записки НТШ, 1894. № 3. С. 153 — 156.
  3. ↑ Bata A. Zamieszańcy: losy Rusinów na Pogórzu. Krosno: Krośnieńska Oficyna Wydawnicza, 2014. S. 5.
  4. ↑ Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. С. 30.
  5. ↑ Olszański H. Zamieszańcy. Studium etnograficzne. Sanok: Muzeum Budownictwa Ludowego, 2007. S. 194.
  6. ↑ Olszański H. Zamieszańcy. Studium etnograficzne. Sanok: Muzeum Budownictwa Ludowego, 2007. S. 195.
  7. ↑ Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.). Краєзнавець Прикарпаття.  № 34 липень — грудень 2019 рік. — С. 14.
  8. ↑ Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. С. 3-4, 101, 198.
  9. ↑ Пащак П. Спомини з життя моєго. Коломия: Вік, 2021. С. 118—120.
  10. ↑ Пенкалюк С., Жук Ю. Голод, винищувальні загони, УПА і репресії: історії зі Станіславівки, де живуть сім'ї депортованих із Закерзоння. Суспільне Івано-Франківськ, 6 вересня 2024.
  11. ↑ Пенкалюк С. Полівчак Р. Як виник і зник Августдорф: історія колишньої німецької колонії на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Суспільне Івано-Франківськ, 25 січня 2025.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Замішанці&oldid=44872836