Вікіпедія

Замора Євген Федорович

Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (червень 2020)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Замора.

Євген Федорович Замора (нар. 29.10.1914, с. Пороги  – пом. 21.03.1981, Львів) – інженер і науковець в галузі радіотехніки, педагог, альпініст. Син Федора Павловича Замори, брат Марти Замори. Декан радіотехнічного факультету, професор Львівської Політехніки.

Євген Федорович Замора
Народився 29 жовтня 1914(1914-10-29)
с.Пороги, Україна
Помер 21 березня 1981(1981-03-21) (66 років)
Львів, Україна
Країна СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність інженер, альпініст, викладач університету
Alma mater Московська інженерно-технічна академія зв’язку
Галузь радіотехніка
Заклад Львівський політехнічний інститут
Посада декан РТФ (1959-1968), завідувач каф. КТРА (1960-1974)
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Відомий завдяки: науково-педагогічна діяльність, альпінізм
Батько Замора Федір Павлович
Брати, сестри Замора Марта Федорівна
Нагороди Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»


Життєпис ред.

Молоді роки ред.

Народився 29 жовтня 1914 року в Галичині, в селі Пороги (тепер смт Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). Батько – вчитель математики і природознавства Федір (Теодор) Замора був відомим в Україні діячем народної освіти. Мати – піаністка і вчителька музики Софія Левицька-Замора. Восени 1923 року Софія Левицька разом з дітьми Євгеном і Мартою переїхала в Радянську Україну до Полтави, де на той час вже працював їхній батько. Євген навчався в полтавській Шостій трудовій школі імені Івана Франка, 1933 закінчив з відзнакою Харківський енергомеханічний технікум. Вищу освіту здобув у Московській інженерно-технічній академії зв’язку[ru], одержавши 1941 року диплом з відзнакою і кваліфікацію інженера-електрика з радіозв’язку. Працював викладачем радіотехніки на курсах військових радистів.

У 1941 р. був мобілізований на фронт, служив радіотехніком батальйону зв’язку в Радянській армії. Пройшов бойовий шлях від Москви до Берліну, від старшого сержанта до старшого техніка-лейтенанта. Був двічі поранений і контужений, втратив праве око. Нагороджений трьома бойовими орденами і двома медалями. Демобілізувався у 1946 р.

Праця у Львівському політехнічному інституті (ЛПІ) ред.

Від 1947 р. Євген Замора працював у Львівському політехнічному інституті (тепер – НУ «Львівська Політехніка») на кафедрі радіотехніки асистентом, старшим викладачем, згодом доцентом, професором. У 1954 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Транзитронні генератори синусоїдальних коливань».

 
Є. Замора зі студентами

У 1959 – 1968 рр. Євген Замора був деканом радіотехнічного факультету (РТФ). Він не обмежувався лише адміністративними обов’язками, а був вчителем і авторитетним вихователем, старшим товаришем для студентів, допомагав порадою, конкретними справами. Не одного з них врятував від переслідувань, допоміг закінчити інститут і досягнути вершин в освіті та науці. Він опікувався як навчальним процесом, так і факультетським спортом, самодіяльністю. Своїм прикладом вчив молодь бути не тільки фахівцями, а насамперед — порядними людьми. Так ним формувалася українська інженерна і науково-технічна еліта. За високу людяність, турботу про молодь студенти справедливо називали його «Батько Замора».

У 1961/62 рр. виконував обов’язки проректора інституту з навчальної роботи. Посади декана Є. Замора позбувся в 1968 р. через політичну справу: виступив на захист одного з викладачів факультету, який, на думку „компетентних органів“, був негідний звання радянського викладача, оскільки поклав квіти до могил українських діячів національно-визвольного руху.

Наукова і викладацька діяльність ред.

У 1960 р. з ініціативи Є. Замори була заснована перша в Україні кафедра конструювання і технології радіоелектронної апаратури (КТРА). Завідувачем кафедри він був з 1960 р. по 1974 р. У 1961 р. організував при кафедрі науково-дослідну лабораторію з досліджень генерування високостабільних коливань надвисоких частот[1].

Лабораторія започаткувала роботу в галузі автоматизації конструкторського проектування радіоелектронної апаратури. У ній сформувалося багато науковців, які нині працюють в Україні, Англії, Канаді, Ізраїлі, Росії. Саме в цій лабораторії були створені потужні програми ЕОМ з аналізу складних електронних кіл, а також телевізійна мультиекранна система для оптимізації лекторської роботи у навчальному процесі[2].

Є. Замора викладав дисципліни «Радіопередавальні пристрої», «Застосування електронних пристроїв», «Основи наукових досліджень». Був одним з небагатьох викладачів, хто читав лекції українською мовою[3].

Від 1975 р. працював професором кафедри радіотехнічних пристроїв. Опублікував 87 наукових і методичних робіт, серед яких монографія і 10 авторських свідоцтв на винаходи. Напрямки його наукових робіт: «Генерування високочастотних коливань діапазону НВЧ і керування ними», «Розробка теорії і методів проектування радіотехнічних пристроїв і систем». Керував роботами аспірантів, підготував двох кандидатів наук[4].

Альпінізм ред.

 
На Кавказі, 1938. Другий – Євген Замора

Євген Замора захопився альпінізмом ще в студентські роки. Був альпіністом-першорозрядником, старшим інструктором з альпінізму. У 1947 р. разом з Г. Крушелем він заснував Товариство альпіністів і туристів у Львові. Створив гурток юних альпіністів при Львівській обласній дитячій туристсько-екскурсійній станції. Завжди виховував у молодих альпіністів почуття товариськості, дружби, взаємовиручки, честі і, що важливо, з українським національним забарвленням.

Є. Замора, незважаючи на відсутність ока, неодноразово здійснював сходження на вершини Кавказу, зокрема підкорив вершини вищої категорії складності Аманауз, Цалгмил, здійснив траверс Домбай – пік ЦДСА та ін.[5]

У березні 1964 р. він брав активну участь у першій Говерляні – масовому зимовому сходженні туристів на гору Говерлу у Карпатах, що пізніше стало традиційним. На вершині з ініціативи Євгена Замори учасники Говерляни заспівали Заповіт на честь 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Особисте життя ред.

Одружився Євген Замора у 1949 році. Дружина, Стороженко Наталя Яківна, – старший викладач і голова предметної комісії Львівського технікуму радіоелектроніки. У щасливому шлюбі вони прожили 32 роки і виховали двох синів – Теодора і Романа. Діти отримали вищу освіту на радіотехнічному факультеті ЛПІ і стали відомими завдяки своїм досягненням. Теодор Замора – у сфері системотехніки і штрихового кодування. Роман Замора – в галузі кабельного телебачення. Євген Замора був талановитим музикантом-аматором – грав на фортепіано й скрипці. Особливо любив грати стрілецькі пісні і оживляв їхнім звучанням всі родинні зустрічі. Ще одним його захопленням була фотографія. Талановито вмів «зловити кадр» і сам роздруковував знімки в домашній фотолабораторії. Залишив цілу фотопанораму сучасного йому життя.

Похований на полі № 15 Личаківського цвинтаря.

Нагороди ред.

У роки війни нагороджений трьома бойовими орденами і двома медалями, зокрема - орденами Вітчизняної війни I-го і ІІ-го ступеня, орденом Червоної Зірки. У післявоєнні роки як ветеран війни нагороджений трьома медалями. У 1958 р. удостоєний ордена «Знак пошани».

Вшанування пам’яті ред.

 
Меморіальна дошка Євгена Замори в університеті Львівська політехніка

Багато поколінь випускників радіотехнічного факультету пам’ятають свого декана Євгена Федоровича Замору, який в роки радянського проросійського ідеологічного пресингу зумів зберегти порядність, доброзичливість і національну гордість. Його часто згадують як палкого українського патріота, яскравого представника галицької інтелігенції, відомого науковця і педагога.

Пам’ятник з бронзовим горельєфом височіє на могилі Євгена Замори, похованого на Личаківському цвинтарі у Львові.

У 2000 році в корпусі РТФ був встановлений барельєф з меморіальною таблицею в пам’ять про Євгена Замору, засновника кафедри КТРА і декана РТФ.

У 2014 році в НУ «Львівська Політехніка» за ініціативи кафедри і підтримки ректорату була проведена Урочиста Академія «До 100-річчя з дня народження Є.Ф. Замори».

Велика шана і повага студентів, викладачів і колег поставили Є.Ф. Замору в ряд знакових постатей Львівської Політехніки.

Джерела ред.

  • Замора М. Півстоліття дороги до правди. Україна. Наука і культура: щорічник. Київ, 2004. Вип. 33. С. 160-265. ISBN 0206-8001
  • Замора Євген Федорович. Кафедра конструювання і технології виробництва радіоапаратури: До 40-річчя заснування. Львів, 2000. С.54.
  • Замора Євген Федорович. Кафедра "Радіоелектронні пристрої та системи". До 50-річчя заснування (1952-2002). Нац. ун-т "Львів. політехніка". Львів, 2002. С. 46-47.
  • Федоренко М., Сенчина С. Альпіністи Львівщини. Львів, 2006. ISBN: 966-665-413-Х
  • Фіґоль Р. Замора Євген. Енциклопедія Львова. Том 2. Львів: Літопис, 2008. С.395.
  • Кашкадамова С. Замора Євген Федорович. Енциклопедія сучасної України. Київ, 2010. Том 10. С.215-216. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14858
  • Замора Євген Федорович (1914-1981). [слайдова презентація] URL:   http://library.lp.edu.ua/uk/zamora-yevgen-fedorovych-1914-1981
  • Народився Євген Замора. [Вірт.вист. 2016] URL: http://library.lp.edu.ua/uk/narodyvsya-yevgen-zamora
  • Захарія Й. Значний вклад в теорію автоколивальних схем. [про захист канд. дис. Є. Ф. Заморою] Радянський студент : газ. ЛПІ. Львів, 1954. 14 черв. № 20. С. 3.
  • Волошанська Н. Наша сила і гордість. [про ветеранів радіотехн. ф-ту] Радянський студент : газ. ЛПІ. Львів, 1977. 30 листоп. № 36. С. 2.
  • Є. Ф. Замора. [некролог] Радянський студент : газ. ЛПІ. Львів, 1981. 25 берез. № 11. С. 4.
  • Буцко М. Євген Замора : видатні вчені серед нас. Львівський політехнік : газ. ЛПІ. Львів, 1991. 30 груд. № 18. С. 3.
  • Гречин К. Євген Замора у спогадах. Аудиторія. Львів : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2014. 23-29 жовт. чис. 31. С. 6-7.  URL: http://audytoriya.lpnu.ua/wp-content/uploads/2016/09/Aud_2014_31_web.pdf

Посилання ред.

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 8 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Замора_Євген_Федорович&oldid=38181792