Замок Святого Георгія (Кефалонія)

замок візантійського та венеціанського періодів на острові Кефалонія, Греція

Замок Святого Георгія (Кефалонія) — замок, розташований на пагорбі висотою 320 м над рівнем моря за 7 кілометрів від Аргостоліону на острові Кефалонія, Греція, датований ХІІ століттям. Замок домінує над південною частиною Кефалонії та затокою Аргостолі, що дозволяло його захисникам спостерігати кораблі на відстані 20 км[1][2].

Замок Святого Георгія

38°08′19″ пн. ш. 20°33′09″ сх. д. / 38.13863800002777538° пн. ш. 20.55254700002777923° сх. д. / 38.13863800002777538; 20.55254700002777923Координати: 38°08′19″ пн. ш. 20°33′09″ сх. д. / 38.13863800002777538° пн. ш. 20.55254700002777923° сх. д. / 38.13863800002777538; 20.55254700002777923
Типфорт
Статус спадщинипам'ятка археології Греціїd
Країна Греція
РозташуванняArgostoli Municipalityd
Замок Святого Георгія (Кефалонія). Карта розташування: Греція
Замок Святого Георгія (Кефалонія)
Замок Святого Георгія (Кефалонія) (Греція)
Мапа

CMNS: Замок Святого Георгія у Вікісховищі

Історія

ред.

Візантійці почали будувати замок в ХІІ столітті. В 1185 році острови Кефалонія і Закінф було захоплено адміралом норманського Сицилійського королівства Маргаритом да Бріндізі і вони увійшли до складу латинського Пфальцграфства Кефалонії та Закінфу, під час існування якого до замку були внесені деякі зміни.

Османська імперія під час Першої османсько-венеційської війни захопила контроль над Іонічними островами та ліквідувала Пфальцграфство Кефалонії і Закінфу у 1479 році. Під час Другої османсько-венеційської війни, на Різдво 1500 року об'єднані сили венеційців та іспанців під загальним командуванням Гонсало де Кордова висадились на Кефалонії, взяли в облогу та захопили замок Святого Георгія. По завершенню війни, за умовами мирної угоди з османами, замок і острів залишились під управлінням венеційців.

Після переходу до венеційців замок набув більшого стратегічного значення[3]. Зокрема венеційці під керівництвом інженера Ніколаоса Цімараса в 1504 р. відбудували та доповнили його. В середині укріплення розвинулось поселення, яке поступово розрослося за межі замкових стін. Замок втратив оборонне значення в кінці XVI століття, адже оборона острова вимагала будівництва фортів поблизу морів та портів. Замок був пошкоджений землетрусами в 1636, 1637 та 1953 роках. Хоча поселення поблизу Аргостоліону з часом перевершило замок в економічному та соціальному значенні, замок продовжував залишатися адміністративним центром острова до 1757 р. коли центр перемістили до Аргостоліону[2][4][5].

Архітектура

ред.

Фортеця має форму багатокутника площею близько 16 000 кв.м. і периметром мурів 600 метрів. Фортифікація складається із зовнішнього муру, внутрішнього подвір'я, яке має форму підкови, та скелястої вершини, що піднімається в центрі площі, де знаходяться руїни так званої Старої фортеці. Замок має три бастіони, один з яких спрямований Аргостолін, один контролює море, а третій передмістя. В передмісті збереглися церкви та інші будівлі. У передмісті замку розташована датована 1420 роком церква Євангелістів, яка є типовим прикладом іонійського бароко. Усередині зберігаються поствізантійські ікони із зруйнованих храмів замку. У дворі замку, біля невеликої площі, можна побачити руїни католицької церкви Святого Миколая[2][4][6].

Щойно венеційці захопили острів, вони подбали про укріплення, щоб захистити його від нападів османів та піратів, які в той час грабували моря. Будівництвом замку та передмістя займались 40 венеційських майстрів із залученням місцевих жителів[6]. У 1504 році була побудована нова зовнішня стіна, яка зберіглася донині. Відтоді венеційці регулярно вносили доповнення та вдосконалення аж до 1545 року. Особливо венеційці укріпили північно-східну частину стіни, а також частину навпроти передмістя, де ланшафт був більш пологим. Фасадні укріплення, зі сторони Аргостоліону складалися з земляних валів висотою 1,70 м та шириною 2 м.[4][2]

Південно-західна частина стіни була менш обладнаною в фортифікаційному плані оскільки з цієї сторони були природні укріплення, пов'язані зі складним рельєфом місцевості, а кам'яниста та крута земля була непридатна для нападу тогочасної піхоти. Усередині замку розташовувались громадські та приватні будівлі, храми, склади продуктів харчування та боєприпасів, казарми, лікарні, в'язниці, резервуари для води. Також є інформація, що на багатьох будівлях були герби дворян, та існував секретний тунель, який використовувався для втечі з замку до Аргостоліону[4][7].

Сьогодення

ред.

Наразі будівлі та пам'ятки замку, пошкоджені землетрусом, відновлюються. Замок, відкритий для відвідування[6].

Див. також

ред.

Замок Ассос

Фотогалерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Αριθμός Υπουργικής Απόφασης, Αριθμός ΦΕΚ: ΒΔ 25-2-1922, ΦΕΚ 28/Α/26-2-1922, ΥΑ ΥΠΠΟ/ΑΡΧ/Β1/Φ31/54322/1176 π.ε./25-2-1991, ΦΕΚ 114/Δ/14-3-1991, ΥΑ ΥΠΠΟ/ΑΡΧ/Β1/Φ31/54322/1176 π.ε./25-2-1991, ΦΕΚ 664/Δ/7-7-1992, Κάστρο Αγίου Γεωργίου. Καθορισμός ζωνών προστασίας και όρων δόμησης [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  2. а б в г Papathanassiou, Manolis. Saint George Castle. Καστρολόγος (англ.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  3. Iris. Κεφαλονιά: Το βυζαντινό κάστρο και η μυθική υπόγεια σήραγγα στο Αργοστόλι (vid). mygreekholiday.gr (el-gr) . Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  4. а б в г Κάστρο Αγίου Γεωργίου, Κεφαλλονιά - Terrabook. Архів оригіналу за 5 березня 2016.
  5. Φρούριο Αγίου Γεωργίου - Κάστρα της Ελλάδας. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020.
  6. а б в Saint George's Castle (Kastro). Kefalonia by Anna (амер.). 7 вересня 2015. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  7. Castle of St George - Castle of St George - Kefalonia - goKefalonia.com. www.gokefalonia.com (брит.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.