Вікіпедія

Замок Ніджьо

(Перенаправлено з Замок Нідзьо)

За́мок Ніджьо́ (яп. 【二条城】 にじょうじょう, ніджьо-джьо, «замок на Другій вулиці») — японський замок, розташований у місті Кіото. Збудований 1603 року як столична резиденція шьоґуна Токуґави Ієясу. Виконував роль адміністрації шьоґунату Токуґава в Кіото. Втратив головну башту й будівлі основного двору під час пожеж. На початок 21 століття збереглися сад і замковий палац другого двору, збудований у кабінетному стилі епохи Момояма. Багатий настінними розписами школи Кано. З 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії. Палац другого двору належить до Національних скарбів країни.

Замок Ніджьо
яп. 二条城
Палац другого двору замку
35°00′50″ пн. ш. 135°44′51″ сх. д. / 35.0141556° пн. ш. 135.747500° сх. д. / 35.0141556; 135.747500Координати: 35°00′50″ пн. ш. 135°44′51″ сх. д. / 35.0141556° пн. ш. 135.747500° сх. д. / 35.0141556; 135.747500
Адреса 604-8301, Кіото, Накаґьо, Хорікава-Ніші, Ніджьо-джьо 541[1]
Тип замку рівниний
Тип тенсю складена 5-поверхова
Збудовано 1603 (з каменя, дерева)
Будматеріали деревина
Використовувався період Едо
Володар сьоґунат Токуґава
Ліквідовано 1871
Сучасний стан палац, башти, ворота, стіни, рови, сад
Статус спадщини Національні скарби Японії, частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d], історичне місце Японіїd[2] і Special Place of Scenic Beautyd[3]
Замок Ніджьо (Японія)
Замок Ніджьо
Замок Ніджьо
CMNS: Замок Ніджьо у Вікісховищі

Короткі відомості ред.

Замок Ніджьо збудований 1603 року за наказом об'єднувача Японії Токуґави Ієясу. Споруджений на березі річки Хорі на вулиці Ніджьо, в кіотському районі Накаґьо. Попередниками цього замку були три однойменні замки[4]. Перший був збудований у 1459—1460 роках як палац шьоґунів Ашікаґа[4]. Другий постав 1569 року для потреб шьоґуна Ашікаґи Йошіакі коштом Оди Нобунаґи. Він розташовувався на захід від Імператорського палацу, в районі кварталу Муромачі на вулиці Каґею[5]. 1573 року, під час війни Нобунаґи з шьоґуном, замок згорів. Будівництво другого замку Ніджьо тривало з 1576 по 1579 рік. Він стояв на вулиці Осі кварталу Муромачі, на схід від монастиря Мьокаку. Нобунаґа подарував новий замок імператорському принцу Санехіто, але 1582 року будівля знову згоріла під час заворушення в Кіото, в якому Нобунаґа і його син загинули[6][4].

Будівництво третього замку Ніджьо розпочалось 1601 року. Формально споруда мусила виконувати роль столичного постою Токуґави Ієясу під час подорожей зі східнояпонського міста Едо. Фактично ж її будували як урочисте місце для вручення Ієясу посади шьоґуна в 1603 році. Замок став символом нового шьоґунату в столиці. В ньому перебував адміністративний апарат для нагляду за ненадійними західнояпонськими володарями та Імператорським двором. Замок мав 5-поверхову головну башту і два невеликі двори. Протягом 1624—1626 років, за правління шьоґуна Токуґави Ієміцу, онука Ієясу, споруду розширили до сучасних розмірів. Наприкінці будівельних робіт замок відвідав Імператор Ґо-Мідзуно[6].

1750 року через удар блискавки згоріла головна башта замку Ніджьо. По 18 роках згорів також головний палац першого двору. Останній відреставрували 1896 року шляхом перенесення ряду будівель з Імператорської вілли Кацура. Автентичними спорудами на території замку лишилися Палац другого двору, Китайська брама палацу, Східна брама, Західні ворота, Північна брама, а також південно-східна і південно-західна кутові вежі.


       
Палац другого двору
Китайська брама
Східна брама
Північна брама
       
Південно-східна вежа
Палацовий сад
Палацовий сад
Рисова комора


Протягом 1634—1863 років шьоґуни не відвідували столиці й не мешкали у замку. Ним керував шьоґунський каштелян, столичний інспектор, що наглядав за спокоєм в Кіото та політиками Імператорського двору. 1867 року в замку відбулося відречення від влади останнього шьоґуна Токуґави Йошінобу і повернення державної влади Імператору. З 1884 року замок отримав статус Імператорської вілли. Згодом, 1939 року, Імператор подарував його місту Кіото, перетворивши на громадський музей[6].

Центральною пам'яткою замку є палац другого двору. Він був збудований між 1624—1644 роками. Китайські ворота, вартівня, сходи, велика зала, пальмова зала, «чорний кабінет», «білий кабінет» та ряд інших складових палацу виконані в архітектурному стилі «під кабінет», притаманному культурі Момояма. Коридори та зали палацу прикрашені настінними і настельними розписами художниками японської школи декоративного живопису Кано. Зокрема, картини «білого кабінету» належать пензлю митця Кано Кой, а розписи «чорного кабінету» — художникам Кано Наонобу та Кано Тан'ю. Поруч із палацом знаходиться старий сад, споруджений на початку 17 століття садівником Коборі Еншю[6].

Схема ред.

Замок
Палац
 
 
А. Внутрішній рів[7] В. Зовнішній рів[8]
1. Східна брама[9] 14. Туалет[10]
2. Вартівня[11] 15. Південні ворота[12]
3. Китайські ворота[13] 16. Вишневий сад[14]
4. Гараж[15] 17. Сливовий сад[16]
5. Палац[17] 18. Західні ворота[18]
6. «Чорний кабінет»[19] 19. Головний двір[20]
7. «Білий кабінет»[21] 20. Міст[22]
8. Сад[23] 21. Сад[23]
9. Ставок[24] 22. Фундамент головної башти[25]
10. Кухня[26] 23. Чайна[27]
11. Куховарня[28] 24. Духмяна бісетка[29]
12. Комори[30] 25. Північна брама[31]
13. Місце відпочинку[32] 26. Сад[23]
1. Вербова зала[33] і Соснова зала[34]
2. Вартівня[35]
3. Приймальня[36]
4. Велика зала[37] (зала для аудієнцій): третя кімната[38]
5. Велика зала[37]: перша[39] і друга кімнати[40], схованка охоронців[41]
6. «Чорний кабінет»[19] (зала для аудієнцій)
7. «Білий кабінет»[21] (апартаменти шьоґуна)
8. Велика зала[37]: четверта кімната[42]
9. Кімнати старійшин[43]
10. Зала Імператорського посла[44]

Примітки ред.

  1. ↑ 〒604-8301
    京都府京都市中京区二条堀川西二条城 — 541.
  2. ↑ https://kunishitei.bunka.go.jp/heritage/detail/401/1695
  3. ↑ https://kunishitei.bunka.go.jp/heritage/detail/401/1696
  4. ↑ а б в Ніджьо, замок // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 812-813.
  5. ↑ яп. 勘解由小路室町, かげゆこうじむろまち, каґею коджі муромачі. Його оточували чотири вулиці — Ідзумі на півночі, Савараґі на півдні, Карасума на сході та Ніїмачі на заході.
  6. ↑ а б в г Замок Ніджьо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґаккан, 1994—1997.
  7. ↑ яп. 内堀, うちぼり, уяіборі.
  8. ↑ яп. 外堀, そとぼり, сотоборі.
  9. ↑ яп. 東大手門, ひがしおおてもん, хіґаші оте-мон.
  10. ↑ яп. 厠, かわや, кавая.
  11. ↑ яп. 遠侍, とおさぶらい, тоо-сабурай.
  12. ↑ яп. 南門, みなみもん, мінамі-мон.
  13. ↑ яп. 唐門, からもん, кара-мон.
  14. ↑ яп. 桜の園, さくらのその, сакура-но-соно.
  15. ↑ яп. 車寄, くるまよせ, курума-йосе.
  16. ↑ яп. 梅の園, うめのその, уме-но-соно.
  17. ↑ яп. 御殿, ごてん, ґотен.
  18. ↑ яп. 西門, にしもん, ніші-мон.
  19. ↑ а б яп. 黒書院, くろしょいん, куро-шьоїн. Інша назва: Мала зала (яп. 小広間, こひろま, кохірома).
  20. ↑ яп. 本丸, ほんまる, хонмару.
  21. ↑ а б яп. 白書院, しろしょいん, шіро-шьоїн. Інша назва: Шьоґунська зала (яп. 御座の間, おざのま, одзанома).
  22. ↑ яп. 橋, はし, хаші.
  23. ↑ а б в яп. 庭園, ていえん, тей'єн.
  24. ↑ яп. 池, いけ, іке.
  25. ↑ яп. 天守台, てんしゅだい, тенсюдай.
  26. ↑ яп. 台所, だいどころ, дайдокоро.
  27. ↑ яп. 和楽庵, わらくあん, вараку-ан.
  28. ↑ яп. 御清所, おきよどころ, о-кійодокоро.
  29. ↑ яп. 香雲亭, こううんてい, коун-тей.
  30. ↑ яп. 土蔵, どぞう, додзо.
  31. ↑ яп. 北大手門, きたおおてもん, кіта оте-мон.
  32. ↑ яп. 休憩所, きゅうけいしょ, кюкей-шьо.
  33. ↑ яп. 柳之間, やなぎのま, янаґі-но-ма.
  34. ↑ яп. 若松之間, わかまつのま, вакамацу-но-ма.
  35. ↑ яп. 遠侍之間, とおさぶらいのま, тоосабурай-но-ма.
  36. ↑ яп. 式台之間, しきだいのま, шікідай-но-ма.
  37. ↑ а б в яп. 大広間, おおひろま, охіро-ма.
  38. ↑ яп. 三之間, さんのま, сан-но-ма.
  39. ↑ яп. 一之間, いちのま, ічі-но-ма.
  40. ↑ яп. 二之間, にのま, ні-но-ма.
  41. ↑ яп. 武者隠之間, むしゃかくしのま, мусякакуші-но-ма.
  42. ↑ яп. 四之間, よんのま, йон-но-ма.
  43. ↑ яп. 老中之間, ろうじゅうのま, родзю-но-ма.
  44. ↑ яп. 勅使の間, ちょくしのま, чьокуші-но-ма.

Джерела та література ред.

Замок Ніджьо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замок Ніджьо
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Замок_Ніджьо&oldid=35137187