Замок «Дунаєць»
Niedzica zamek.jpg

49°25′20″ пн. ш. 20°19′10″ сх. д. / 49.422306° пн. ш. 20.3196417° сх. д. / 49.422306; 20.3196417
Тип замок
Країна

 Польща

Розташування с.Неджиця-Замок, гміна Лапше-Нижнє, Новотарський повіт, Малопольське воєводство
Перша згадка 1325
Власник Брезовиця
Ідентифікатори й посилання
Замок «Дунаєць». Карта розташування: Польща
Замок «Дунаєць»
Замок «Дунаєць» (Польща)

CMNS: Замок «Дунаєць» у Вікісховищі

За́мок «Дуна́єць» у Не́джиці — середньовічний замок, розташований на правому березі Чорштинського водосховища в селі Недзиця-Замок (Малопольське воєводство). Цей замок був побудований, ймовірно, на початку XIV століття на місці колишньої оборонної споруди.

ІсторіяРедагувати

 
За́мок «Дуна́єць» у Не́джиці на березі Чорштинського озера

Перша згадка про замок «Дунаєць» (лат. novum castrum de Dunajecz) в документах відноситься до 1325 року. На той час замок був власністю родини Берзевічих[1].

У 1326 році угорський король Карл Роберт конфіскував замок та переказав його Вілмошу Другету, який ймовірно розпочав будівництво сучасного замку[1]. У 1330 році він передав замок своєму брату Міклошу[1]. У 1342 році замок знову став власністю держави, а у 1347 році повернувся у власність родини Берзевічих, які на межі XIV—XV століть розбудували замок[1].

У 1412 році було підписано Спиську заставу, згідно з якою Угорське королівство передало Польському королівству частину території історичного регіону Спиш, включно із замком, як заставу за грошову позику[1]. Кошти позики було передано безпосередньо у замку[1].

Замком ще впродовж певного часу володіли потомки Берзевічих, аж поки не заставили його у 1463 році спиському графу Емерикові Заполью[1], який був дядьком Барбари Запольї — польської королеви, першої дружини Сигізмунда Старого. Його племінник, Ян Заполья, у 1526 став році королем Угорщини. У 1470 році Емерик Заполья став повноправним власником замку та розбудував його. 

Після смерті сина Емерика — Стефана, замок перейшов у володіння шляхетської родини Хорватів[2].

В 1529 році Недзиця стала власністю польського магната Ієроніма Ласького[1], а згодом його сина — Ольбрахта, знаного за розгульний спосіб життя. Лаські неодноразово закладали замок під заставу, аж допоки у 1589 році остаточно не уступили його Єжи Хорвату[2]. Він перебудував замок у ренесансному стилі[2] (перважно в такому вигляді він зберігся до наших днів).

У володінні родини Хорватів замок залишався до 1670 року, коли внаслідок скрутної фінансової ситуації Стефан Хорват орендував замок Сильвестру Йоанеллі[1]. У 1683 році замок здобули війська Імре Текелі, який воював проти Габсбургів[2]. Згодом замок пограбували розбійники Саланци[2]. Вже через рік замок відбили імперські війська і до нього повернулася родина Йоанеллі[2].

Наприкінці XVII століття було відбудовано замкову каплицю[1].

У 1776 році, після смерті Яна Йоанеллі, замок знову повернувся у володіння родини Хорватів, однак на той час він уже перебував у досить занедбаному стані[1].

Лише після того, як згоріла їх родова садиба, Анджей Хорват прийняв рішення про відбудову замку у Неджиці, яку було здійснено у 18211823 роках[2].

У 1828 році, після смерті Анджея, замок успадкував його брат — Фердинанд Хорват[2]. Після смерті останнього представника чоловічої лінії родини Хорватів — Александра, у 1856 році, замок успадкувала дочка Фердинанда — Корнелія, яка раніше вийшла заміж за Алапі Саломона[1]. У середині XIX століття замок постраждав внаслідок пожежі, а його ремонт завершено до 1861 року[1].

Після закінчення Першої світової війни замок залишився на території Польщі. Замок, при цьому, далі залишався у власності угорської родини Саломонів аж до 1945 року, коли його було націоналізовано[2]. Цікавим фактом з історії замку є те, що тут аж до 1931 року (найдовше в Європі) існувала часткова форма панщини.

Від 1948 року у замку проводяться роботи з реконструкції і часткової відбудови. В частину приміщень займає Товариство Істориків, інша частина замку доступна для відвідувачів. У 1960 році у башті замку влаштовано сейсмологічну станцію Інституту Геофізики Польської академії наук.

Після Другої світової війни тут знайшли одну з найзагадковіших карт в історії замку — повідомлення, написане на мові інків «Кіпу», в якому міститься інформація про приховані скарби.

Замок «Дунаєць» можна зустріти у багатьох фільмах. З березня 1955 року, тут знімали комедію «Помста» Олександра Фредро з 16-річною Беатою Тишкевич в ролі Клари. У 1975 році замок використовували для зйомок фільму по драмі Словацького «Мазепа».

Замок у наш часРедагувати

Сьогодні замок виконує функції музею, готелю та ресторану, будучи однією з найбільших історичних пам'яток на півдні Малопольського воєводства. До замку веде алея. В'їзні ворота і вхідний зал розташовані на нижньому дворі замку. У цій частині замку розташовані готельні номери, кафе, колишній бальний зал і ресторан. У музеї можна побачити так звані «кімнати Саламонів», оснащені меблями з шістнадцятого до дев'ятнадцятого століть. Дерев'яні сходи ведуть на оглядовий майданчик. Через інші двері можна потрапити в підземелля замку верхнього, який служив також як в'язниця (зараз тут розташована Камера тортур). На краю верхнього двору замку знаходиться криниця, вирізана з твердої породи вапняку на глибину понад 60 м. На верху знаходиться кімната господаря замку, кімната для трофеїв полювання та кімнати варти.

На протилежній стороні Дунайця знаходяться руїни Чорштинського замку.

 
Чорштинське водосховище. Замок «Дунаєць»(зліва) та Чорштинський замок(справа)

ЛегендиРедагувати

Згідно з легендою, в кінці вісімнадцятого століття, в замку і його околицях проживали Інки: нащадки Тупак Амару ІІ і частина дворянства, рятуючись від переслідувань іспанців. Втікачі приховали частину скарбів — можливо для фінансування повстання проти Іспанії.[3]

ПриміткиРедагувати

Зовнішні посиланняРедагувати

Див. такожРедагувати