Заліси

село Заліси
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський район
Громада	Заболоттівська селищна громада
Основні дані
Засноване	1499
Населення	1427
Площа	3,771 км²
Густота населення	378,41 осіб/км²
Поштовий індекс	44144
Телефонний код	+380 3366
Географічні дані
Географічні координати	51°37′16″ пн. ш. 24°17′20″ сх. д. / 51.62111° пн. ш. 24.28889° сх. д.Координати: 51°37′16″ пн. ш. 24°17′20″ сх. д. / 51.62111° пн. ш. 24.28889° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	155 м
Водойми	Турське, Туріченське
Місцева влада
Адреса ради	вул. Незалежності, 6, смт Заболоття, Ратнівський р-н, Волинська обл., 44142;; староста — с. Заліси, Ратнівський р-н, Волинська обл., 44144
Карта
	Заліси
	Заліси
Мапа
	Заліси у Вікісховищі

За́ліси — село в Україні, у Заболоттівській селищній громаді Ковельського району Волинської області. Населення становить 1427 осіб.

Географія ред.

За кілометр на північ від села знаходиться озеро Турське. На заході — меліоровані землі колись непрохідного болота. Зі сходу і півдня — лісові масиви, серед яких за 4 кілометри від села розташоване озеро Туречно. До залізничної станції Заболоття дорогу з твердим покриттям довжиною 3,5 км побудовано у 1962 р.

До селища Ратне шосейний шлях довжиною 18 км.

Історія ред.

У люстрації платників податків за 1500 рік сказано, що село звільняється від збору податків, бо його спалили татари й забрали людей у полон у тому самому році, коли вони спустошили Берестьє (Брест), тобто у 1499 р. Отже, перша писемна згадка про Заліси відноситься до 1499 року. Уже в 1501 році у селі налічувалось 11 дворищ, тобто великих господарств.

У люстрації-реєстрі 1501 р. говориться про Старі Заліси й інше поселення — Нові Заліси. Нове село знаходилося за болотом (Великим Болотом), згодом за ним закріпилася назва Заболоття.

У документах 1565 року відзначено, що в Залісах є двадцять осілих дворищ: Денисове, Івана, Олиська Куцевича, Бобровське. Зазначено також, що в 1565 році мешканці сіл Заліси і Тур спільно володіли млином, який приносив прибуток в двадцять золотих.

Село у ХІХ ст. мало значну кількість населення. Згідно з переписом 1898 року, тут проживала 1751 особа. Окрім православних мешкали особи, котрі сповідували римо-католицьку віру, а також 18 євреїв.

Мирне життя селян у ХХ ст. перервали Перша і Друга світові війни. У вересні 1939 року ряд мешканців воювали у польській армії. У червні 1941 року тут уже діяла німецька влада. За роки німецької влади розстріляно понад тридцять жителів села. Масові розстріли людей чинилися за селом на так званій гірці Вовківня. 103 юнаків і дівчат були вивезенні із села на примусові роботи в Німеччину.

Після закінчення Другої світової війни у село повернулись демобілізовані воїни. Серед них знаходився капітан медичної служби Денисюк Тимофій Іванович. Згодом він працював у лікарні Заболоття, завідував медичним пунктом у Залісах.

Частина мешканців брала участь у визвольних змаганнях за незалежність України. Багато з них репресовано. Вивезена на поселення в Сибір із трьома дітьми Мельничук Марія Григорівна, чоловік якої, Гордій Тихонович, знаходився в УПА. Репресовано на багато літ та вивезено сімʼю Козловського Володимира Юстиновича. Також були вивезені сімʼї Кіпеня Зінька, Кіпеня Дениса, Корецького Дементія, Корецького Павла. У роки демократизації й незалежної України реабілітовано понад десять осіб, як тих, що невинно потерпіли від тоталітарного режиму.^{[джерело?]}

До 22 вересня 2016 року — адміністративний центр Заліської сільської ради Ратнівського району Волинської області^[1].

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1540 осіб, з яких 706 чоловіків та 834 жінки^[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1421 особа^[3].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	99,58 %
білоруська	0,28 %
російська	0,14 %

Відомі люди ред.

Денисюк Іван Овксентійович (1924—2009) — літературознавець, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка.
Круглій Микола Панасович — уродженець села, упродовж багатьох років очолював Ратнівську районну державну адміністрацію.^{[джерело?]}
Кіпень Сергій Панасович — після закінчення навчання на юридичному факультеті Львівського держуніверситету, працював суддею в Локачах, з 1967 року обраний членом обласного суду. З 2001 року, після реформування судової системи, — голова Апеляційного суду Волинської області. У 1997 році удостоєний звання Заслуженого юриста України.^{[джерело?]}