Відкрити головне меню

Енгельсберзький залізоробний завод (швед. Engelsbergs bruk) — колишній залізоробний завод у Швеції у селі Енгельсберг (швед. Ängelsberg) комуни Фагерста лену Вестманланд. Був заснований 1681 року, припинив діяльність 1919 року. Промислові будівлі заводу добре збереглися. 1993 року завод було занесено у Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Швеції.

Енгельсберзький залізоробний завод
Engelsberg Ironworks [1]
Світова спадщина
Engelsberg blast furnace 03.jpg
Енгельберзький залізоробний завод. У центрі — доменна піч. Ліворуч вдалечині — випалювальна піч.
59°58′03″ пн. ш. 16°00′33″ сх. д. / 59.9676222° пн. ш. 16.0093083° сх. д. / 59.9676222; 16.0093083
Країна Швеція Швеція
Тип Культурний
Критерії iv
Об'єкт № 556
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1993 (17 сесія)
Енгельсберзький залізоробний завод (Швеція)
Енгельсберзький залізоробний завод
Розташування на карті Швеції

Енгельсберзький залізоробний завод у Вікісховищі?

ОписРедагувати

Енгельсберзький залізоробний завод є найкраще і найбільш повно збереженим з металургійних заводів Швеції 19 століття. До комплексу входять 50 будівель різного віку й призначення — промислові будівлі з устаткуванням, конторські будинки, а також житлові будинки працівників заводу. Всі об'єкти збереглися у своєму первісному вигляді, який вони мали на момент закриття заводу.[2]

Одна з найстаріших будівель комплексу була збудована 1750 року. Це двоповерховий будинок з шальованими стінами і критим бляхою дахом. Інтер'єр будинку прикрашений кількома картинами з видами самого маєтку, доменних печей і кузні. Остання перебудова маєтку відноситься до 1828 року, коли він потрапив у нові руки. Тоді були зроблені нові вікна, добудовано ґанок, а також було побудовано годинникову вежу у внутрішньому дворику. Біля головного будинку маєтку розташовані будинок садівника (1790), броварня (1829), стайня, збудована з цегли, зробленої зі шлаку (швед. Sintersten) (1872).[2]

Серед інших будівель можна побачити будинок інспектора, будинок контори, каретний сарай, будинки котеджного типу, в яких жили ковалі. Ливарний двір було збудовано у 1778 — 79 роках. Він зі змінами пізнішого часу й кузня 1850-х років та випалювальна піч 1800-х років залишилися у тому вигляді, який вони мали на момент закриття заводу. Разом вони дають доволі повну картину щодо технічного обладнання й роботи шведського залізоробного заводу 19 століття.[2]

Завод є місцем туризму. Тут влаштовуються екскурсії щонайменше у період від травня до середини вересня.[3]

ІсторіяРедагувати

Виробництво заліза кустарним способом розпочалося селянами у районі Енгельбергу у 13 столітті. У 17 столітті об'єми виробництва стали вже значно відчутнішими. 1681 року у Енгельсбергу було побудовано залізоробний завод, що випускав як чавун, так і ковке залізо у брусках. Виробництво протягом першої половини 18 століття зростало — за період від 1695 по 1767 роки воно зросло від 135 до 264 тон на рік. 1778 року було розпочато будівництво, а 1779 року було задуто нову доменну піч, з найсучаснішим для свого часу обладнанням. Тоді ж було побудовано нову дробарку для руди та великий склад деревного вугілля. Наприкінці 18 століття було перебудовано кузню. 1836 року на заводі було встановлено нову повітродувку, що дозволило значно збільшити виробництво заліза. 1848 року було побудовано газову випалювальну піч. У 1850-х роках у кузні було встановлено нове французьке горно. Наприкінці 19 століття завод придбала компанія «Fagersta». 1919 року завод, який був вже застарілим для свого часу, було закрито.[2]

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. а б в г Engelsberg Ironworks на сайті ЮНЕСКО.
  3. Ängelsberg. // Sweden. ebook Edition. — Lonely Planet Publications Pty Ltd. — 2009. P. 257.

Ѧ